ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2004 Справа N 27/173-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Київському районі м. Харкова
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 17.11.2003
у справі № 27/173-03
господарського суду Харківської області
за позовом Акціонерного товариства "У"
до відповідачів: 1) Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Харкова;
2) Відділення державного
казначейства у Київському районі м.
Харкова
про стягнення 22 827, 82 грн.,
за участю представників від:
позивача
відповідача 1) не з'явились
відповідача 2) не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2003
припинено провадження у справі та стягнуто з ДПІ у Київському
районі м. Харкова витрат на сплату державного мита в сумі 228, 29
грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу в сумі 118 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в
сумі 8 200, 00 грн..
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а ухвалу
господарського суду Харківської області від 03.09.2003 залишено
без змін.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
Київському районі м. Харкова звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу
господарського суду Харківської області від 03.09.2003, постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2003 та
постановити нове рішення.
Мотивуючи касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова
посилається на неправильне застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, а саме: пп. 7.7.3 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлених обставин в судових
актах, що сума бюджетного відшкодування позивача складає 9 744, 00
грн.. Окрім того, згідно декларації за березень 2000 року позивач
просив відшкодувати 11 750, 00 грн., які не використані ним в
рахунок майбутніх платежів.
Сума податку, що підлягала відшкодуванню, сторонами не
заперечувалась. Проте, на час розгляду справи в місцевому
господарському суді позивачу було відшкодовано від'ємне значення
ПДВ.
В касаційній скарзі відповідач відмічає, що в частині стягнення
відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість, судами не
враховано приписи пп. 7.7.3 ст. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду, сума, визначена згідно з пп. 7.7.1
цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платежу податку з державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, що не
відшкодовані платнику податку протягом цього строку, вважаються
бюджетною заборгованістю.
Місцевий та апеляційний господарський суд, ухвалюючи судові акти,
зробив висновок, що нарахування процентів відповідає пп. 7.7.3
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, заборгованість по відсоткам відшкодована.
Колегія суддів відмічає, що оспорюючи правочинність нарахування
відсотків, податкова інспекція не спростовує факт відшкодування та
розмір, який відшкодовано.
За таких обставин, твердження податкової інспекції колегією суддів
відхиляються.
Щодо накладення судових витрат на відповідача, то в судових актах
на підставі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зроблено висновок про стягнення адвокатських послуг.
Висновок про стягнення коштів в порядку ст. 44 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не суперечить вимогам
законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що
постанова апеляційного господарського суду відповідає чинним
нормам податкового та процесуального законодавства, а тому
підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова від 17.12.2003 № 8122/10/10-025 залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 17.11.2003 у справі № 27/173-03 - без змін.