ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2004 Справа N 25/1176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
розглянув Державної податкової інспекції у Печерському
касаційну районі м. Києва
скаргу
на постанову від 29.09.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 25/1176 господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
до закритого акціонерного товариства
"Авіакомпанія "А"
компанії "Е"
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2001 року Державна податкова інспекція у Печерському
районі м. Києва пред'явила в суді позов до закритого акціонерного
товариства "Авіакомпанія "А" компанії "Е" (Ірландія) про визнання
недійсними договорів оренди повітряних суден № 0110 від
09.01.2000, № 0110 від 19.01.2000 та договору фінансової оренди
(лізінгу) повітряних суден № 0110 від 19.01.2000 відповідно до ст.
49 Цивільного кодексу ( 435-14 ) (435-14)
та стягнення з ЗАТ "Авіакомпанія
"А" на користь держави літаків № № 28772, 28712, 28710, 28799,
28787, 28773, 28737, 28739.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі, укладаючи договори
оренди, мали мету приховати реальну угоду про безоплатне надання
відповідачу ЗАТ "Авіакомпанія "А" повітряних суден. Наведене
підтверджується тим, що літаки відображені ЗАТ "Авіакомпанія А" в
бухгалтерському обліку як придбання основних засобів, орендна
плата за договорами не сплачувалась, акти виконаних робіт не
складалися. З боку компанії "Е" (Ірландія) зазначеного в договорі
особою (С-вим О.І.) не підписувались, що підтверджено висновком
судово-почеркознавчої експертизи № 2508 від 14.06.2001. Внаслідок
укладення прихованої угоди відповідач ЗАТ "Авіакомпанія "А" не
відобразив в бухгалтерському та податковому обліку придбання
літаків, що призвело до приховування об'єктів оподаткування і
несплату податку на прибуток в сумі 432960 грн., що становить 30%
від митної вартості придбаних літаків, яка за даними ВМД становить
1299432 грн. Угоди, спрямовані на приховування доходів від
оподаткування суперечить інтересам держави, а тому є недійсними.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2003 в позові
відмовлено.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що
податковою інспекцією не надано доказів на підтвердження мети
сторін приховати шляхом укладення спірних договорів іншу угоду, в
тому числі про передачу літаків ЗАТ "Авіакомпанія "А" без оплати
їх вартості. Судом встановлено, що власником літаків є компанія
"Е" (Ірландія).
Не надано відповідачем і доказів про існування у посадових осіб
відповідачів в момент укладення угод мети, яка б суперечила
інтересам держави або суспільства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.09.2003 рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському
районі м. Києва просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду і рішення господарського суду та прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення
судовими інстанціями ст. ст. 58, 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи між
компанією "Е" (Ірландія) - власником повітряних суден і ЗАТ
"Авіакомпанія "А" 09.01.2000 укладено договір № 0110 оренди
повітряних суден, за яким відповідач ЗАТ "Авіакомпанія "А"
отримало три літаки з бортовими номерами 28773, 28737, 28739
строком на 3 роки. 18.01.2000 цей договір розірвано, про що
свідчить протокол про розірвання договірних стосунків, а тому суд
прийшов до правильного висновку про його припинення.
19.01.2000 ці ж сторони уклали договір оренди літаків з бортовими
номерами № № 28772, 28712, 28710, 28799, 28787, 28773, 28737,
28739 терміном на 3 роки.
Господарським судом також встановлено, що між цими сторонами
05.06.2000 підписано договір фінансової оренди (лізингу) тих самих
8 літаків терміном на 10 років, укладання якого обумовлено
неможливістю виконання умов договору оренди від 19.01.2000.
Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що відповідно до
ст. 220 Цивільного кодексу договір оренди повітряних суден № 0110
від 19.01.2000 припинив свою дію у зв'язку з укладенням 05.06.2000
договору № 0110-АТІ/016-02 фінансової оренди (лізингу) повітряних
суден.
Господарський суд, досліджуючи умови договору лізингу, а саме п.
8.1., п. 8.2 встановив, що права власності на літаки переходить до
закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "А" за умови
повної сплати лізингових платежів компанії "Е" (Ірландія), проте
такі платежі несплачено, а тому власником літаків є компанія "Е"
(Ірландія).
З урахуванням наведеного судові інстанції прийшли до правильного
висновку про безпідставність доводів позивача про недійсність
договорів на підставі ст. 58 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства.
Відмовляючи в позові про визнання недійсним договору фінансового
лізингу на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
господарський суд виходив з того, що позивач не надав доказів
підтвердження факту ухилення від сплати податків і заниження
податкових зобов'язань у зв'язку з укладенням і виконанням спірних
договорів.
При цьому господарський суд обґрунтовано послався на ст. ст. 33,
34, 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До матеріалів справи долучено копію вироку Печерського районного
суду м. Києва від 03.02.2003 по кримінальній справі № 1- 14/03, з
якого вбачається, що віце-президент ЗАТ "Авіакомпанія А" Є-ко В.К.
визнаний невинним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 1 ст.
366 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
(службове
підроблення), ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ) (2341-14)
(легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого
майна, здобутих злочинним шляхом) за відсутністю складу злочину.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про порушення
судовими інстанціями ст. ст. 49, 58 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
не заслуговують на увагу.
Постановлені судові рішення відповідають вимогам закону і
обставинам справи і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29.09.2003 та рішення
господарського суду м. Києва від 27.06.2003 у справі № 25/1176 без
змін.