ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2004 Справа N 17/31
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
розглянув Центральної міжрайонної державної податкової
касаційну інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської
скаргу області
на постанову від 12.06.2003
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі № 17/31 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ю", м.
Кривий Ріг
до Державної податкової інспекції у
Довгинцівському районі м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2003р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ю"
пред'явило в суді позов до Державної податкової інспекції у
Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0001422340/1/329 від
13.01.2003, яким визначено податкове зобов'язання по податку на
прибуток в сумі 1039890,00 грн. та застосовані фінансові санкції в
сумі 519945,00 грн.
Зазначало, що у відповідача були відсутні підстави визначити
податкове зобов'язання по податку на прибуток. Посилання в ухвалі
господарського суду Дніпропетровської області від 21.05-
05.06.2002 на те, що договір № 1 від 01.01.99 є неукладеним не
впливає на факт витрат позивача і відображення їх у звітності.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
не містить норм, які передбачають виключення зі
складу валових витрат сум, які було сплачено по договорам,
визнаних в подальшому неукладеними.
Крім того, оспорюване рішення прийняте після перебігу 1095 днів з
часу подання декларації по податку на прибуток за ІІІ квартал
1999р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
02.04.2003 позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.06.2003 рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 25.11.2002 роз'яснено ухвалу
господарського суду від 21.05-05.06.2002 по справі наступним
чином: "з тексту договору вбачається, що в ньому відсутні ознаки
досягнення сторонами згоди щодо виду, об'єкту та форми внесків, не
вирішено у договорі також питання про порядок ведення спільних
справ. Перелічені умови є суттєвими для договорів даного типу. По
згаданій справі суд не визнав договір недійсним, а встановив факт
його неукладеності, тобто договір, на підставі якого проведено
придбання товарно-матеріальних цінностей, не є недійсним, а є
неукладеним. Цивільним кодексом України та іншими законодавчими
актами не вирішені наслідки визнання договорів неукладеними, тобто
у сторін відсутній обов'язок повернути одна одній все отримане по
неукладеній угоді. Первинні документи позивача підтверджують факт
поставки продукції і сплати за поставлену продукцію відповідних
коштів. Господарська операція здійснена правомірно і позивач
правомірно врахував її у визначенні своїх податкових зобов'язань.
В касаційній скарзі Центральна міжрайонна державна податкова
інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області просить
постанову апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити, посилаючись на порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи Державною
податковою інспекцією у Довгінцевському районі м. Кривого Рогу за
наслідками перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Ю" за
період з 01.04.2000 по 30.06.2002 складено акт № 122 від
02.12.2002, в якому вказано, що позивач не виконав ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2002 у
справі № Д 28/24, яка набрала законної сили 14.06.2002.
Позивач в зв'язку із визнанням договору неукладеним не провів
відповідного зменшення валових витрат, чим порушив пп. 5.3.9 п.
5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
На підставі даного акту і було прийнято оспорюване рішення.
Господарським судом встановлено, що 01.01.1999 між ТОВ "Ю" та КФ
"ЮТ" було укладено договір про співробітництво № 1 від 01.01.1999
та додаткові угоди від 28.08.1999, від 08.09.1999 та від
29.11.1999. По договору № 1 позивач отримав від КФ "ЮТ" товар
(арматуру), що підтверджується накладними від 28.11.1999, від
08.09.1999, від 29.11.1999 та отримав податкові накладні № 16 від
29.11.1999 на загальну суму 173128,80 грн., в тому числі ПДВ
28854,80 грн., № 10 від 09.09.1999 на загальну суму 3333820,00
грн., в тому числі ПДВІ 555636,80 грн., № 9 від 02.09.1999 на
загальну суму 885830,40 грн., в тому числі ПДВ 147638,40 грн.
ТОВ "Ю" розрахувалось з КФ "ЮТ" шляхом перерахування грошових
коштів на розрахунковий рахунок постачальника в повному обсязі, а
саме: по декларації з ПДВ за вересень 1999 року в сумі 703225,20
грн., що підтверджується актом перевірки ДПІ у Довгинцівському
районі від 23.12.1999; по декларації з ПДВ за листопад 1999 року в
сумі 28854,80 грн., що підтверджується актом перевірки від
30.08.2000. Вартість придбаного металопрокату (арматури) без ПДВ
ТОВ "Ю" включено до валових витрат по деклараціях по податку на
прибуток.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
бухгалтерський облік
є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що
використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних
бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону ( 996-14 ) (996-14)
підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Господарським судом встановлено, що на підставі оспорюваного
договору була здійснена господарська операція, яка підтверджена
первинними документами.
Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
не належать до
складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Згідно п. 5.1 ст. 5 цього Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
валові витрати
виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
З урахуванням наведеного господарський суд прийшов до правильного
висновку щодо правомірності віднесення позивачем вартості
отриманої арматури без ПДВ до валових витрат.
Задовольняючи позов і залишаючи рішення без змін судові інстанції
обгрунтовано виходили з того, що договір між ТОВ "Ю" та КФ "ЮТ"
виконано, податки позивачем сплачено.
Доводи податкової інспекції щодо його неукладеності з посиланням
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.
- 05.06.2002 не заслуговують на увагу, бо не можна визнати
неукладеним договір, який виконано.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського суду
(іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду
однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в
яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення господарського суду про неукладеність договору не
приймалось, а є лише посилання про його неукладеність в ухвалі
господарського суду при припиненні провадження у справі.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення відповідають
вимогам закону і обставинам справи і підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.06.2003 та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 02.04.2003 у справі № 17/31 без
змін.