ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2004 Справа N 7/382пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Добропільської об'єднаної державної податкової
касаційну скаргу інспекції
на постанову від 28.05.2003
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 7/382пд
господарського суду Донецької області
за позовом Добропільської об'єднаної державної податкової
інспекції
до товариства з обмеженою відповідальністю "М"
Олександрійський район, с. Петрівка
приватного підприємства "ЧСП-2000" м. Київ
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідачів не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В вересні 2002 року Добропільська об'єднана державна податкова
інспекція пред'явила в суді позов до товариства з обмеженою
відповідальністю "М" і приватного підприємства "ЧСП-2000" про
визнання недійсного на підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
укладеного між відповідачами договору поставки № 10 від
05.10.2000.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що між відповідачами
05.10.2000 року був укладений договір поставки відповідно до якого
ПП "ЧСП-2000" зобов'язався поставити ТОВ "М" ячмінь насіневий та
дизельне пальне. Розрахунки за вказаним договором здійснювалися
соняшником. Вимоги договору виконані в повному обсязі. Позивач
послався на те, що з серпня 2000 року ПП "ЧСП2000" не пред'являє
податкову звітність і є неіснуючим, оскільки рішенням місцевого
суду Жовтневого району м. Києва його установчі документи визнані
недійсними з моменту їх реєстрації. Відповідно до вказаного
рішення приватне підприємство було зареєстровано на підставі
паспарту вкраденого у громадянина Ч-го С.П., який значився в
установчих документах як засновник цього підприємства. Наведене
свідчить про те, що ПП "ЧСП-2000" укладаючи угоду, мало умисел на
приховування доходів від оподаткування.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.11.2002 у
зв'язку з неявкою представників відповідача та витребування
додаткових документів слухання справи було відкладене і
зобов'язано позивача письмово конкретизувати мету суперечну
інтересам держави і суспільства, умисел сторін та його докази,
подати довідки (письмові відомості) про відображення оспорюваної
угоди у бухгалтерській і податковій звітності відповідачів.
В грудні 2002 року Добропільська об'єднана державна податкова
інспекція на виконання ухвали господарського суду надала докази
відображення угоди по бухгалтерській документації ТОВ "М", а саме
засвідчені витяги з книги придбання і продажу. Разом з тим
зазначила, що в податковій звітності "ЧСП-2000" угода не
відображена, так як звіти не пред'являлися з серпня 2000 року.
Відносно мети яка суперечить інтересам держави і суспільства, а
також умислу сторін вказала, що приватне підприємство за юридичною
адресою не знаходиться доказом чого є конверт з відміткою, звіти
підприємство не подає з серпня 2000 року, що підтверджується
довідкою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, установчі документи
"ЧСП-2000" визнані недійсними згідно рішення суду.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.12.2002 року
на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинено
провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
28.05.2003 ухвалу господарського суду залишено без змін.
Припиняючи провадження у справі та залишаючи ухвалу господарського
суду без змін, апеляційний господарський суд виходив з того, що
договір № 10 від 05.10.2000 не містить істотних умов щодо ціни та
конкретного майна і на підставі ст. 153 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
вважається
неукладеним, тому відсутній предмет спору. Крім того вказав, що
податкові накладні не містять посилання на договір якій
оспорюється і не можуть свідчити про виконання договору сторонами.
В касаційній скарзі Добропільська об'єднана державна податкова
інспекція просить ухвалу господарського суду та постанову
апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення
яким позов задовольнити, посилаючись на те, що судовими
інстанціями при розгляді справи допущено порушення норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи і їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода
вважається недійсною, якщо укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28
квітня 1978 року із змінами та доповненнями "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
вказано, що
до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, суд повинен з'ясувати
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до
господарського суду податкова інспекція просила визнати договір
недійсним на підставі ст. 49 ЦК і зазначала, що рішенням місцевого
суду Жовтневого району м. Києва визнані недійсними установчі
документи ПП "ЧСП-2000" з моменту їх реєстрації, оскільки приватне
підприємство було зареєстроване на підставі паспорта вкраденого у
громадянина Ч-го С.П. який значився в установчих документах як
його засновник. Крім того, надав господарському суду докази які
свідчать про те, що приватне підприємство з серпня 2000 року не
подає податкову звітність, за юридичною адресою не знаходиться.
Однак, господарські суди не перевірили доводи позивача про те, що
підприємство створювалося з порушенням законодавства і мало за
мету укладання угод, спрямованих на ухилення від оподаткування, та
не навели доказів, якими такі доводи спростовуються, а поданим
доказам законної оцінки не дали.
Викладене свідчить про те, що в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судами не вжито заходів для всебічного, повного і
об'єктивного розгляду справи, а тому ухвала та постанова прийняті
за неповно з'ясованими обставинами справи.
Суд не з'ясував обставин, які мають значення для правильного
вирішення спору, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
призвело до висновку, з яким Вищий господарський суд України
погодитись не може.
Господарськими судами також не враховано, що предметом позову було
визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
. За
таких обставин суд не мав законних підстав виходити за межі
позовних вимог, визнаючи укладений між відповідачами договір
неукладеним згідно ст. 153 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки вимога про це
не була заявлена.
Отже, прийняті у справі ухвала та постанова підлягають скасуванню,
а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції
внаслідок помилкового застосування судом ст. 153 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
і
неправильного висновку про відсутність предмету спору на підставі
п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.03
та ухвала від 19.12.02 господарського суду Донецької області у
справі № 7/382пд скасувати, справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.