ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Cправа N 33/357
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Приморському районі м. Одеси
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003
у справі № 33/357
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "ВОТ"
до Державного казначейства України,
ДПІ у Приморському районі м. Одеси
Управління Державного казначейства
у Одеській області
про зобов'язання надати висновок,
стягнення бюджетної заборгованості
у сумі 9 555 812 грн. та процентів
у сумі 848 181, 42 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: присутній
від відповідача 3: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2003 у справі
№ 33/357 позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету
України через Управління Державного казначейства у Одеській
області на користь ТОВ "ВОТ" бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість за період з листопада 2001 р. по березень 2003 р.
у розмірі 9 424 714 грн. і проценти, нараховані на суму бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість з листопада 2001 р. по
січень 2003 р. у розмірі 786 927, 26 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.10.2003 рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2003 у
справі № 33/357 змінено, пункти 2 та 3 резолютивної частини
вказаного рішення викладено у наступній редакції: "Стягнути з
Державного бюджету України через управління Державного
казначейства в Одеській області на користь ТОВ "ВОТ" бюджетну
заборгованість по податку на додану вартість за період з листопада
2001 р. по березень 2003 р. в розмірі 9 421 761 (дев'ять мільйонів
чотириста двадцять одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн.
Стягнути з Державного бюджету України через управління Державного
казначейства в Одеській області на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "ВОТ" проценти, нараховані на суму бюджетної
заборгованості по податку на додану вартість за період з листопада
2001 р. по березень 2003 р. в розмірі 786846 (сімсот вісімдесят
шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 08 коп."
В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від
15.08.2003 у справі № 33/357 залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 01.10.2003 та рішення господарського суду м. Києва від
15.08.2003 у справі № 33/357 та прийняти нове рішення, яким
відмовити ТОВ "ВОТ" у задоволені позовних вимог, посилаючись на
порушення судом апеляційної інстанції ст. 50 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7, п. 8.1 ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Державне казначейство України та Управління Державного
казначейства у Одеській області не скористалися своїм
процесуальним правом на участь своїх представників в засіданні
суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
протягом листопада 2001 р.-травня 2003 р. позивач здійснював
господарські операції, зокрема експортні, на підставі
цивільноправових договорів, що підтверджується копіями
зовнішньоекономічних договорів, накладних на відвантаження товару,
вантажних митних декларацій, банківських виписок.
Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач вів облік своїх податкових
зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість,
в терміни, передбачені законодавством, подавав до органів
державної податкової служби податкові декларації з податку на
додану вартість за відповідні звітні періоди, в яких заявляв до
відшкодування суми податку на додану вартість.
При цьому, ДПІ у Приморському районі м. Одеси не заперечувала факт
існування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість
перед позивачем, що підтверджено актами про результати перевірок
підприємства - позивача з питань відшкодування з бюджету податку
на додану вартість за відповідні періоди, актом звірки сум
бюджетної заборгованості станом на 14.08.2003, листом
№ 16305/10/19-0544 від 11.08.2003 та інш.
Крім того, 2-й відповідач власними діями підтвердив правомірність
вимог позивача про відшкодування податку на додану вартість шляхом
часткового погашення заборгованості по податку на додану вартість
за спірний період, що підтверджується згаданими вище актами та
іншими документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
законності і обґрунтованості вимог позивача про стягнення
бюджетної заборгованості з ПДВ і процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями) суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями) у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи деньпогашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Особливості оподаткування операцій з вивезення товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України передбачено ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) , згідно з п.
8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Зазначений розрахунок подається з митною декларацією, яка
підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної
території України, відповідно до митного законодавства, або актом
(іншим документом), який засвідчує передання права власності на
роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України та копіями платіжних доручень, завірених банком,
про перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
Враховуючи, що факт вивезення товарів за межі митної території
України (експорт) та подання позивачем розрахунку експортного
відшкодування разом з документами, передбаченими п. 8.1 ст. 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
встановлено господарськими судами попередніх інстанцій і
підтверджено ДПІ у Приморському районі м. Одеси в актах перевірки
(що знаходяться в матеріалах справи), цілком правомірними є
висновки господарських судів щодо права позивача на одержання
експортного відшкодування разом з відсотками за несвоєчасне
відшкодування ПДВ.
Доводи 2-го відповідача щодо неподання позивачем документів,
передбачених ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони
спростовуються вищенаведеним і наявними у справі матеріалами, (в
т.ч. актами перевірки підприємства позивача з питань відшкодування
податку на додану вартість за відповідні періоди, в яких сам
відповідач зазначає про підтвердження експортних операцій, що
оподатковуються за нульовою ставкою, належно оформленими вантажно
- митними деклараціями, виписками банку та іншими документами).
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова Київського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003 у справі № 33/357 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 01.10.2003 у справі № 33/357 - без змін.