ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 31/8a
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ЗАТ КБ "ПБ" в особі
відкритому Красноармійської філії
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 21.10.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 31
господарського суду Донецької області
за позовом ЗАТ КБ "ПБ" в особі
Красноармійської філії
до Красноармійської об'єднаної
Державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 21.10.2003 року, по справі № 31 позов ЗАТ
КБ "ПБ" в інтересах Красноармійської філії банку до
Красноармійської ОДПІ про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 1-2340/0, № 2-2340/0, № № 2340/0 та № 11742
від 03.01.2003 р. задоволене частково; визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ № 11742 від
03.01.2003р. про визначення податкового зобов'язання з
прибуткового податку у сумі 21грн. та фінансової санкції у сумі
42грн.; визнані недійсними податкові повідомлення-рішення
Красноармійської ОДПІ № 2/2340/0 від 03.01.2003р. в частині
застосування фінансової санкції у сумі 204грн. та № 3/2340/0 від
03.01.2003р. в частині застосування фінансової санкції у сумі
476грн.; в іншій частині позову в задоволенні відмовлене; стягнуте
з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного
мита у сумі 34грн. та на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу у сумі 47,20грн.
В касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПБ" в інтересах Красноармійської філії
банку просить скасувати ухвалені по справі судові акти та визнати
недійсними повідомлення-рішення відповідача по застосуванню
фінансових санкцій за неподання декларації та несплату збору за
забруднення навколишнього середовища, оскільки цей платіж не є
обов'язковим, визнати недійсним повідомленнярішення відповідача
від 03.01.2003р. № 1-2340/0 в частині вимоги про доплату податку
на прибуток в сумі 120грн. по експертній оцінці приміщення та
необґрунтовано нараховану штрафну санкцію в сумі 170грн., а всього
290грн., витрати по оплаті держмита віднести на відповідача,
посилаючись на порушення в рішенні місцевого суду та постанові
апеляційного суду норм матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що Красноармійською ОДПІ проведена планова
документальна перевірка у Красноармійській філії ЗАТ комерційний
банк "ПБ" дотримання податкового законодавства за період з
01.10.2000р. по 01.01.2002р., про що складено акт перевірки
№ 11-23/111-24656484 від 25.12.2002р., на підставі якого прийняті
оспорювані позивачем податкові повідомлення - рішення № 1/2340/0,
2340/0, № 3/2340/0 та № 11742 від 03.01.2003., якими визначені
філії банку податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі
289грн. та фінансова санкція у сумі 340грн., яке оспорюється
позивачем в частині податку у сумі 120грн. та фінансової санкції у
сумі 170грн., а також донараховано збір за забруднення
навколишнього природного середовища у загальній сумі 37грн. та
фінансова санкція у загальній сумі 1360грн., прибутковий податок з
громадян у сумі 21грн. та фінансова санкція у сумі 42грн., які
оспорюються позивачем повністю.
Стосовно правомірності донарахування податку на прибуток у сумі
120 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 170грн.
Розбіжності у сторін виникли з приводу обґрунтованості віднесення
філією банку до валових витрат сплачених послуг по експертній
оцінці вартості будівлі, що знаходиться в користуванні у позивача
на умовах оренди в сумі 400грн.
Як зазначено в акті перевірки, банком в порушення п. 5.1 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в грудні 2000р. до складу валових витрат віднесені
витрати по сплаті послуг з експертної оцінки вартості орендованої
будівлі у сумі 400грн., чим занижено податок на прибуток у сумі
120грн. На думку податківців, оскільки дозвіл на передачу в оренду
нерухомого майна орган Фонду державного майна України видає
безпосередньо державному підприємству, установі ( в даному випадку
професійно-технічному училищу № 38 м. Красноармійськ), а не банку
- орендарю майна, тому результати експертної оцінки вартості не
можуть вважатись нематеріальним активом для банку і не можуть
включатись до валових витрат орендаря, оскільки експертна оцінка
об'єкта оренди не може бути використана у власній господарській
діяльності банку.
03.01.2001р позивач в особі Красноармійської філії ЗАТ комерційний
банк "ПБ" уклав з ПТУ № 38 м. Красноармійськ договір оренди
індивідуально визначеного майна, що належить до державної
власності, а саме два поверхи колишнього гуртожитку № 2 площею
935кв.м.
Зазначене майно тривалий час (з 1995р.) вже знаходилось в оренді
позивача і використовувалось для здійснення основної діяльності.
Відповідно до п. 8 Методики розрахунку і порядку використання
плати за оренду державного майна ( 786-95-п ) (786-95-п)
, затвердженої
Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.95р. - у
разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати
визначається з урахуванням експертної оцінки вартості нерухомого
майна, що знаходиться у державній власності.
Оскільки для укладення договору оренди на новий термін необхідно
було здійснити експертну оцінку майна, а ПТУ № 38 коштів для
оплати даної послуги не мало, оскільки фінансується за рахунок
бюджетних коштів, то 21.12.2000р меморіальним ордером № 82 філією
банку здійснена самостійно оплата вартості експертної оцінки з
віднесенням на валові витрати. Умовами договору оренди до
обов'язків орендаря здійснення експертної оцінки вартості майна не
передбачалось.
Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовні
вимоги позивача в цій часі задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу - це сума будь яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат,
сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням
обмежень, встановлених п. 5.3 - 5.8 цієї статті.
Господарські суди правомірно виходили із того, що зазначені
витрати безпосередньо не пов'язані із виробничою діяльністю
позивача. Балансоутримувачем приміщення є ПТУ № 38, тому він і
повинен безпосередньо нести витрати по експертній оцінці цього
майна. Відсутність фінансової можливості у орендодавця на
проведення оцінки вартості майна не є підставою для покладення
обов'язку по проведенню цієї експертизи на орендаря. Це право, а
не обов'язок орендаря, яке він може реалізувати за рахунок свого
прибутку, а не з віднесенням цих витрат до складу валових витрат,
що зменшують об'єкт оподаткування.
Відповідачем згідно спірного рішення застосована фінансова санкція
з податку на прибуток у сумі 340грн з посиланням на п.п. 17.1.3
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
в т.ч. в 1 кварталі 2001р. - 170 грн.
Донарахування податку на прибуток у сумі 120грн. здійснене у 1
кварталі 2001р, розмір фінансової санкції, що підлягає нарахуванню
становить 170грн (п. 17.1.3 ст. 17 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
) - за кожний
податковий період по 5 % від суми недоплати починаючи з
податкового періоду, на який припадає така недоплата і закінчуючи
податковим періодом, на який припадає отримання таким платником
податків податкового повідомлення, але не більше 25 % такої суми
та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Щодо нарахування прибуткового податку.
Податковим повідомленням-рішенням № 11742 від 03.01.2003р.
позивачу донараховане податкове зобов'язання з прибуткового
податку у сумі 21грн. за порушення ним ст. 9 Декрету Кабінету
Міністрів України № 13/92 від 26.12.92р. "Про прибутковий податок
з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та застосована фінансова санкція у сумі
42грн. з посиланням на пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Господарські суди дійшли правомірного висновку, що донарахування
здійснені без достатніх правових підстав враховуючи наступне.
Як вбачається із акту перевірки, при перевірці правильності
оподаткування доходів працівників, що відпрацювали менше 15
календарних днів і які надали заяви на звільнення, було
встановлено, що прибутковий податок із виплачених у цьому місяці
доходів утримувався із застосуванням неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян в зв'язку з чим ОДПІ донараховано прибуткового
податку у сумі 21,15 грн.
З витягу із відомості утримань із заробітної плати працівників та
з розрахункових листків працівників Л-ї Є.В. за грудень 2001р. та
Г-ї І.А. за квітень 2001р. при розрахунку прибуткового податку
яких виникли у сторін розбіжності, і по яким донараховані ОДПІ
суми прибуткового податку, вбачається, що позивачем не
застосовувався при розрахунку та утриманні прибуткового податку
неоподатковуваний мінімум доходів громадян, отже, порушення вимог
ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок
з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
виходячи із змісту порушення, відображеного
в акті перевірки, допущено не було.
За таких обставин позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 11742 від 03.01.2003р, яким
визначене податкове зобов'язання з прибуткового податку у сумі
21грн. та фінансова санкція у сумі 42 грн., задоволені судами
правомірно.
Податковими повідомленнями рішеннями ОДПІ № 2/2340/0 та
№ 3/2340/0 від 03.01.2003р. філії банку визначене податкове
зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного
середовища у сумі 37грн. (26грн.+11грн.) та фінансова санкція у
сумі 1360грн. (952грн.+408грн.).
На балансі філії банку наявні транспортні засоби та стаціонарна
дизельна установка, на які в періоді, що був предметом перевірки,
здійснювалось списання бензину та дизельного пального.
Згідно даних Красноармійської регіональної державної екологічної
інспекції (лист № 109/33 від 05.12.2000р) Красноармійська філія
банку є платником збору за забруднення навколишнього природного
середовища за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин
пересувними джерелами забруднення.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування в
Україні" ( 1251-12 ) (1251-12)
збір за забруднення навколишнього природного
середовища віднесений до обов'язкових платежів (зборів) і
справляється на всій території України.
Порядок справляння та ставки цього збору встановлені Постановою
Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.99р "Про затвердження
порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього
природного середовища і стягнення цього збору" ( 303-99-п ) (303-99-п)
. На
виконання зазначеної постанови затверджена Інструкція "Про порядок
обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища" ( z0544-99 ) (z0544-99)
- далі Інструкція (наказ Міністерства
охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки
України та ДПА України № 162/379 від 19.07.99р, зареєстрований в
Міністерстві юстиції № 544/3837 від 09.08.99р).
Згідно п. 2 Порядку ( 303-99-п ) (303-99-п)
, затвердженого Кабінетом
Міністрів України, збір за забруднення природного навколишнього
середовища справляється за викиди в атмосферне повітря
забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
забруднення та скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні
об'єкти.
Статтею 2 Інструкції ( z0544-99 ) (z0544-99)
визначені платники збору, якими
є СПД незалежно від форм власності, включаючи їх na'єднання,
філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають
статусу юридичної особи, бюджетні, громадські та інші
підприємства, установи, організації, постійні представництва
нерезидентів, які отримують доходи в України, громадяни, які
здійснюють на території України і в межах її континентального
шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди
забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та
розміщення відходів.
Органи Мінекоресурсів разом з органами місцевого самоврядування
або державними адміністраціями направляють органам ДПС перелік
платників збору, які здійснюють викиди стаціонарними джерелами
забруднення за відповідною формою.
Платники збору, які здійснюють викиди виключно пересувними
джерелами забруднення без установлення їм лімітів викидів, у
перелік не включаються. Не включення платника збору в перелік не
звільняє його від сплати збору.
Об'єктами обчислення збору для пересувних джерел є обсяги фактично
використаних видів пального.
Розрахунок збору здійснюється платником самостійно і подається до
ДПІ за місцем перебування на податковому обліку.
Базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному
кварталу. Розрахунки збору подаються до ДПІ протягом 40
календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного
кварталу (п. 9 Порядку).
Платники збору (п. 9.2 Інструкції ( z0544-99 ) (z0544-99)
) несуть
відповідальність за правильність обчислення, повноту та
своєчасність сплати, а також за правильність складання
своєчасність подання розрахунків органам державної податкової
служби згідно із законом.
Штрафні санкції застосовуються в порядку, встановленому чинним
законодавством.
Позивач в особі філії банку, не нараховував і не сплачував збір за
забруднення навколишнього природного середовища, розрахунки збору
до ОДПІ не надавав.
За результатами перевірки ОДПІ обґрунтовано нарахувала збір за
забруднення навколишнього природного середовища у сумі 37грн. за 1
- 4 квартал 2001р. Разом з тим, господарські суди правильно
зазначили, що відповідно до п.11 Порядку встановлення нормативів
збору за забруднення навколишнього природного середовища і
стягнення цього збору - платники перераховують суми збору одним
платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах
Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у
співвідношенні, визначеному законом.
ОДПІ застосувала до позивача штрафні санкції у загальній сумі
1360грн. Як вбачається із податкового повідомлення рішення
№ 2-2340/0 від 03.01.2003р та № 3-2340/0 від 03.01.2003р штрафні
санкції застосовані відповідно до пп. 17.1.1 та пп. 17.1.3 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до розрахунку фінансової санкції, наданого відповідачем
суду першої інстанції, сума фінансової санкції обчислена виходячи
із пп. 17.1.1 та пп. 17.1.2 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
. За
поясненнями відповідача при підготовці рішення була допущена
неточність у визначенні правових підстав застосування фінансових
санкцій. Зазначена обставина судами правильно не прийнята до
уваги, оскільки суди виходили із норм чинного законодавства, які
фактично зазначені в рішенні ОДПІ як підстав для застосування
фінансових санкцій.
Сума штрафної санкції за неподання розрахунків по збору (згідно
розрахунку ДПІ) становить 680грн. із розрахунку 10
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170грн.) за кожне
таке неподання (1-4 квартал 2001р.) і відповідно до пп. 17.1.1
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
застосована правомірно.
Стосовно штрафної санкції у сумі 680грн., обчисленої згідно
рішення по пп. 17.1.3 Закону, то правомірно зазначено про
відсутність підстав для її застосування, оскільки донарахування
збору згідно рішення здійснене не за підставами п."б" пп. 4.2.2
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, а з підстав передбачених п."а" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
(неподання у встановлені строки податкової декларації,
розрахунку).
За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання недійсними
податкових повідомлень - рішень № 2-2340/0 та № 3-2340/0 від
03.01.2003р задоволені судами в частині нарахування штрафної
санкції у сумі 680грн. (відповідно 476грн - місцевий бюджет,
204грн - Державний бюджет).
В іншій частині в задоволенні відмовлене.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ КБ "ПБ" в особі Красноармійської філії від
23.10.2003 року № 2851 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 21.10.2003 року у справі № 31 залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 21.10.2003 року у справі № 31 - без змін.