ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 29/170
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції
скаргу у Подільському районі м. Києва
на постанову від 5 листопада 2003 р.
Київського апеляційного господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції
у Подільському районі м. Києва
до Приватного підприємства "І"
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Л"
про визнання недійсною угоди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
від відповідачів: не з'явились, повідомлені належно про час і
місце розгляду касаційної скарги
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва у
березні 2002 р. заявлений позов про визнання недійсною угоди, як
укладеної між Приватним підприємством "І" та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Л", з метою, що суперечить інтересам
держави на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, про стягнення з ПП "Н" на користь ТОВ "Л" 9596,38 грн.
та стягнення з ТОВ "Л" на користь держави 9596,38 грн. вартості
товару, отриманого товариством за оспорюваною угодою. Позовні
вимоги мотивовані тим, що ПП "І" за юридичною адресою не
знаходиться, звітності до ДПІ у Подільському районі м. Києва не
подавало, податки не нараховувало та не сплачувало, установчі
документи приватного підприємства "І" рішенням Ватутінського
районного суду м. Києва від 23.10.2001 визнані недійсними з
моменту його реєстрації. Наведене дало підстави податковій службі
вважати угоду укладеною з боку ПП "І" з метою, що завідомо
суперечить інтересам держави.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15 травня 2002р., що
винесена суддею, позов Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва залишено без розгляду на підставі
пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала мотивована тим, що позивач не виконав вимог
суду (зазначених в ухвалах від 9.04.2002 та від 24.04.2002) щодо
надання необхідних матеріалів для вирішення спору, оскільки
докази, подані ДПІ не підтверджують обставини, викладені у
позовній заяві.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26
грудня 2002р., що прийнята судовою колегією ухвала господарського
суду м. Києва залишена без змін, а апеляційна скарга Державної
податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишена без
задоволення. Постанова апеляційного суду мотивована приписами
частини 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, з огляду на те, що без подання витребуваних судом
документів та доказів неможливо дійти певного висновку і повно,
об'єктивно, всебічно з'ясувати всі обставини справи і вирішити
господарський спір по суті.
Постановою Вищого Господарського суду України від 24 квітня 2003р.
постанова Київського апеляційного господарського суду від
26.12.2002 та ухвала господарського сулу м. Києва від 15.05.2002
скасовані, а справа скерована до господарського суду м. Києва для
розгляду по суті.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26 червня 2003р., що
прийняте суддею, відмовлено у задоволенні позовних вимог про
визнання недійсною угоди купівлі-продажу, укладеної між Приватним
підприємством "І" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Л",
з огляду на вимоги статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Рішення господарського суду мотивоване тим, що
позивачем не доведено належними доказами в чому саме полягала
завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання
угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування
доходів, а також є недоведеною наявність в діях відповідачів
умислу. Не встановлений і факт сплати товарів за спірною угодою.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 5 листопада
2003р. залишив перевірене рішення Господарського суду м. Києва від
26.06.2003р. без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
залишив без задоволення. У постанові зазначено про те, що
оспорювана угода укладена 3.04.2000р. від імені ПП "І" засновником
- Б-ко К.О., який переоформив на Д-на О.С. - ПП "І" нотаріально
засвідчивши передачу 4.04.2000 р. Наведене визнане судом підставою
для відмови у визнанні оспорюваної угоди недійсною за ознаками
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва,
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення господарського суду м. Києва та
постанову апеляційного суду скасувати як такі, що прийняті з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні
вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги,
викладені в касаційні скарзі, ДПІ посилається на неправильне
незастосування господарськими судами до спірного договору статті
49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, приписами якої
передбачено, що для визнання угоди укладеної з метою завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства недійсною, достатньо
довести наявність умислу лише у однієї з сторін. Вважає, що ДПІ,
як позивач, довів наявність підстав, для визнання недійсною угоди,
укладеної між Приватним підприємством "І" та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Л", з метою, що суперечить інтересам
держави на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Зауважує на тому, що до угод, які підпадають під
ознаки статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
належать
угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами
доходів від оподаткування. Звертає увагу суду на те, що визнання у
судовому порядку установчих документів суб'єкта підприємницької
діяльності недійсним є підставою для визнання недійсної угоди,
укладеної таким суб'єктом підприємницької діяльності.
Приватним підприємством "І" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Л" відзиви на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та
розглянувши доводи касаційної скарги, відзначає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що між
Товариством з обмеженою відповідальністю "Л" та Приватним
підприємством "І" укладено усну угоду купівлі-продажу на загальну
суму 9596,38 грн., на виконання якої ПП "Іфайт" виписало ТОВ "Л"
податкову накладну від 3.04.2000 № 51. Факт розрахунку ТОВ "Л" за
проданий товар підтверджений реєстром "електронних" документів від
17.05.2000р. АБ "А".
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "І" за юридичною адресою не
знаходиться, за весь період діяльності підприємство надало
звітність до податкового органу лише за квітень 2000 року і ця
звітність свідчила про відсутність фінансово-господарської
діяльності, а за наступні податкові періоди підприємство не
звітувало і податків не сплачувало (хоч за спірною угодою одержало
доход і на підставі податкових накладних взяло на себе податкові
зобов'язання, які не виконало).
Посилання суду першої та апеляційної інстанції на недоведеність
факту створення ПП "І", а відтак і укладання спірної угоди, з
метою ухилення від сплати податків спростовуються рішенням
Ватутінського районного суду м. Києва від 23.10.2001 про визнання
недійсними установчих документів цього підприємства з
20.03.2000р., оскільки цим судовим рішенням встановлені факти
реєстрації ПП "І" Б-ко К.О., який як засновник підприємства не вів
ніякої фінансово-господарської діяльності, рахунків у банку не
відкривав, звітних, банківських документів не підписував. 4 квітня
2000р. нотаріально засвідчена передача ПП "І" представнику Д-ну
О.С., однак зміни до установчих документів не вносились, і
відповідно не були зареєстровані належно. Ці обставини існували на
час укладання угоди між відповідачами і у суду відсутні правові
підстави для сумніву щодо наміру таких засновників не
дотримуватись приписів законодавства та ухилятися від сплати
податків.
У зв'язку з викладеним, рішення і постанова у справі визнаються
такими, що підлягають скасуванню як прийняті з порушенням норм
матеріального права, а касаційна скарга податкової служби
задовольняється.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 26.06.2003 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 5.11.2003 у справі
№ 29/170 скасувати. Позовні вимоги ДПІ у Подільському районі міста
Києва задовольнити.
Угоду, укладену між Приватним підприємством "І" та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Л" на суму 9596,38 грн. визнати
недійсною. Стягнути з ПП "Н" на користь ТОВ "Л" 9596,38 грн.
Стягнути з ТОВ "Л" в доход Державного бюджету 9596,38 грн.
Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання
цієї постанови з зазначенням відповідних рахунків.
Касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі міста Києва
задовольнити.