ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 27/286-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
розглянувши касаційні Державної податкової інспекції
скарги у Дзержинському районі м.
Харкова
та Товариства з обмеженою
відповідальністю "А"
на постанову від 3 жовтня 2003 р.
Харківського апеляційного господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції
у Дзержинському районі м.
Харкова
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "А"
до Приватного підприємства "Б"
про визнання недійсною угоди
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова
у травні 2003 р. заявлений позов про визнання недійсним договору
підряду, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю
"А" та Приватним підприємством "Б" укладеного з метою, що
суперечить інтересам держави на підставі статті 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на
час укладання договору на виконання будівлено-ремонтних робіт на
суму 5950 грн. Приватне підприємство "Б" не було належним чином
зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та юридична
особа, на податковому обліку не знаходилось, дозвіл на
виготовлення печаток, штампів не одержувало. Наведене дало
підстави податковій службі вважати, що оспорюваний договір
укладений з порушенням встановленого порядку, оскільки не
відповідає вимогам статті 26 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, як укладений особою, що не мала цивільної
правоздатності. Наведене свідчить про наявність умислу з боку ПП
"Б" при укладанні оспорюваного договору на ухилення від
оподаткування і доводить укладання угоди з метою, завідомо
суперечною інтересам держави.
Рішенням господарського суду Харківської області від 2 липня
2003р., що прийняте суддею, відмовлено у задоволенні позовних
вимог про визнання недійсним договору підряду, укладеного між
Товариством з обмеженою відповідальністю "А" та Приватним
підприємством "Б". Рішення господарського суду мотивоване тим, що
позивачем не доведено належними доказами в чому саме полягала
завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання
угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування
доходів, а також є недоведеною наявність умислу в діях
відповідачів.
Харківський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
постановою від 3 жовтня 2003р перевірене рішення Господарського
суду Харківської області скасував, а провадження у справі
припинив, задовольнивши частково апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова. Постанова
мотивована тим, що недійсною може бути визнана лише укладена
угода, а надані позивачем документи не є належними доказами і не
доводять дійсного укладання оспорюваного договору, що є підставою
для припинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 1-1
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому апеляційний суд послався і на відсутність у
матеріалах справи документів стосовно переліку видів та вартості,
умов виконання підрядних робіт оспорюваного договору, які
відповідно до вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
повинні
передбачатися договором підряду.
Постанова оскаржена позивачем і відповідачем.
Товариство з обмеженою відповідальністю "А", звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 3.10.2003 скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм
господарського процесуального права, залишити без змін рішення,
яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ. Товариство
наголошує на тому, що постановою апеляційного суду неправомірно
припинено провадження у справі на підставі пункту 11 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зауважує на тому, що матеріалами справи доведений факт укладання
оспорюваного договору. Товариство зауважує на тому, що апеляційний
суд вийшов за межи своїх повноважень при констатації висновку про
недоведеність факту укладання оспорюваної угоди, чим порушив
вимоги статті 83 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, не
погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області та
постановою Харківського апеляційного господарського суду, просить
їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального
та процесуального права, а позовні вимоги ДПІ про визнання
недійсним договору підряду задовольнити. Обґрунтовуючи свої
вимоги, викладені в касаційні скарзі, ДПІ посилається на
неправильне незастосування апеляційним судом до спірного договору
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Заявник вважає,
що до угод з ознаками статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
підпадають угоди, спрямовані на приховування фізичними
та юридичними особами доходів від оподаткування. Зауважує на тому,
що ДПІ, як позивач, довів наявність підстав, для визнання
недійсною угоди, укладеної між Приватним підприємством "Б" та
Товариством з обмеженою відповідальністю "А", з метою, що
суперечить інтересам держави..
Приватним підприємством "Б" відзив на касаційні скарги не
надісланий.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., перевіривши правильність застосування судами
першої і апеляційної інстанцій приписів матеріального і
процесуального законодавства, відзначає наступне:
Приписами пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що господарський суд
припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Провадження припиняється у зв'язку з неправомірністю його
порушення або неможливістю продовження розгляду порушеної справи,
внаслідок обставин, які виникли в ході судового розгляду спору.
Як вбачається з матеріалів справи, предмет позову включає
матеріально-правову вимогу про визнання недійсним договору
підряду, укладеного 25.07.2001р. між Товариством з обмеженою
відповідальністю "А" та Приватним підприємством "Б" як укладеного
з метою, що суперечить інтересам держави на підставі статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог
податкової служби про визнання недійсним договору на підставі
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
посилається на
недоведеність позивачем умислу на досягнення суперечної інтересам
держави та суспільства мети у обох сторін за оскаржуваною угодою,
або у однієї з сторін і в чому саме полягає цей умисел,
відсутність належних доказів цих обставин. Проте, законодавством
не встановлено, що недійсність угоди за ознаками статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
повинна бути підтверджена
певними засобами доказування і не може підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Залишилися поза увагою суду як першої, так і апеляційної інстанції
такі доводи позивача:
- Приватне підприємство "Б" не було зареєстроване як суб'єкт
підприємницької діяльності та юридична особа;
- ПП "Б" на податковому обліку не знаходилось, дозвіл на
виготовлення печаток, штампів не одержувало;
- висновки податкової служби, викладені в доповненні до позовної
заяви (на 15 а.с), про те, що при реалізації спірної угоди ПП "Б"
виписувало податкову накладну з відображенням податку на додану
вартість виконаних підрядних робіт, при цьому не сплачувало його
до бюджету, про що свідчить факт неподання звітності ПП "Б" до
податкового органу. Не перевірені судом першої та апеляційної
інстанцій доводи про фактичне виконання оспорюваної угоди. Адже
неукладеною може бути угода, по якій сторони не дійшли згоди з
істотних умов договору підряду.
Ці обставини судами не досліджувалися, однак встановлення
перелічених вище фактів має суттєве значення для правильного
застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по
суті.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дзержинському
районі м. Харкова, на виконання ухвали Харківського апеляційного
господарського суду від 11.08.2003р., надав завірену копію
оспорюваного договору (на 67 а.с.).
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Харківської області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Харківської області від 2 липня 2003р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3
жовтня 2003 р. у справі № 27/286-03 скасувати. Справу скерувати
для нового розгляду Господарському суду Харківської області.
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському
районі м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю "А"
задовольнити частково.