ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 27/284-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційне подання Прокурора Н-ського району м. Харкова в інтересах
держави в особі Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного Господарського суду
від 16 вересня 2003 р.
за позовом Прокурора Н-ського району м. Харкова в інтересах
держави в особі Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Харкова
до Приватного підприємця А.А.А.
про звернення стягнення на активи у сумі
7421,05 грн.
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Прокурором Н-ського району м. Харкова у травні 2003 року заявлений
позов в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Харкова до Приватного підприємця А.А.А. про
звернення стягнення на активи боржника на суму 7421,05 грн. в
рахунок погашення податкового боргу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25 червня
2003р., що прийняте суддею Мамалуй О.О., відмовлено у задоволенні
позовних вимог Прокурора Н-ського району м. Харкова заявлених в
інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Харкова про звернення стягнення на активи
Приватного підприємця А.А.А. на суму 7421,05 грн. в рахунок
погашення податкового боргу. Рішення суду мотивоване приписами
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
яким встановлений порядок звернення стягнення на
активи платника податку за умови, якщо суми податкового
зобов'язання не є узгодженими. Суд дійшов висновку, що податкове
зобов'язання відповідача зі сплати 7421,05 грн. фінансових санкцій
є узгодженим, а примусове стягнення податкового боргу у судовому
порядку, що утворився внаслідок узгодження податкових зобов'язань
приписами пункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачено.
Податковий орган має вжити заходів до його погашення, визначених
статтями 8 та 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, однак матеріалами справи не підтверджено
вжиття позивачем заходів щодо стягнення з відповідача коштів та
реалізації активів відповідача і ці заходи не дали результатів.
Харківський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Філатова Ю.М., суддів Бабакової Л.М., Сіверіна В.І. постановою від
16 вересня 2003р перевірене рішення Господарського суду
Харківської області залишив без змін з ти же підстав, а апеляційне
подання Прокурора Н-ського району м. Харкова - без задоволення.
Постанова мотивована приписами Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з огляду на те, що
податкове зобов'язання є узгодженим, тому фактично відсутні спірні
відносини з приводу сплати між платником та органами податкової
служби. За умови недоведеності позивачем здійснення заходів,
передбачених статтями 6-10 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо погашення податкового боргу, у
позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про
примусове стягнення активів. При цьому апеляційний суд не прийняв
до уваги долучені позивачем додаткові докази - першу і другу
податкові вимоги з огляду на приписи статті 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
через недоведеність
заявником причин неможливості їх подання суду першої інстанції.
Прокурор Н-ського району м. Харкова вважає, що рішення суду
першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі і задовольнити
позовні вимоги. При цьому Прокурор обґрунтовує касаційне подання
тим, що суд, відмовляючи у задоволенні позову безпідставно
посилається на приписи статей 6-9, 10 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки Прокуратурі не
надано право здійснювати заходи з погашення податкового боргу,
передбачені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Прокурор наголошує на тому, що судом не було досліджено
направлення податковою службою податкових вимог відповідачу, і
зауважує на тому, що господарський суд першої інстанції податкові
вимоги не витребував.
Приватним підприємцем А.А.А. відзив на касаційне подання не
надісланий.
Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Харкова
надіслала лист про розгляд справи за відсутності її представників.
Вищий господарський суд України заслухавши суддю доповідача,
перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної
інстанцій приписів матеріального і процесуального законодавства,
визнає касаційне подання таким, що підлягає задоволенню частково.
Податковими повідомленнями Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Харкова від 14.01.2003 №№ 36-23-319-331/0,
36-23-319-332/0, 36-23-319-333/0 Приватному підприємцю А.А.А.
визначена сума податкових зобов'язань за проведення розрахунків із
споживачами за готівкові кошти без застосування РРО, книги РРО та
розрахункових книжок; за торгівлю алкогольними напоями та
тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії; за
відсутність торгового патенту; за неведення обліку у встановленому
порядку товарних запасів за місцем їх реалізації. Оспорювані
податкові повідомлення відповідача прийняті на підставі акта від
5.01.2003 року № 8/23-314 складеного за результатами перевірки
Приватного підприємця А.А.А. щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу
суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарським судом Харківської області встановлено та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що
податкові повідомлення Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Харкова від 14.01.2003 №№ 36-23-319-331/0,
36-23-319-332/0, 36-23-319-333/0 не були оскаржені Приватним
підприємцем А.А.А. на підставі і в порядку, передбаченому
підпунктом 5.2.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, що свідчить про узгодження сум
податкових зобов'язань Підприємцем.
Приписами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначений порядок погашення податкового
боргу платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням та
порядок звернення стягнення на активи платника податків за
узгодженим податковим зобов'язанням.
Суди відмовляючи у задоволенні позовних вимог податкової служби
про звернення стягнення на активи у сумі 7421,05 грн. посилаються
на приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з огляду на узгодженість податкових
зобов'язань відповідача. Проте, податковими повідомленнями
підприємцю нараховані штрафні санкції за порушення вимог Закону
України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольними напоями та тютюновими виробами"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" (98/96-ВР ).
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності
(станом на січень 2003 року). Саме цім Законом і запроваджене
поняття податкового зобов'язання, податкового боргу, як
податкового зобов'язання узгодженого платником податків або
встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а
також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Тобто, визначена Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення
розповсюджується на зобов'язання саме з податків і зборів
(обов'язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної
діяльності. До податкових платежів, з тих, що заявлені до
стягнення, відносяться відповідно до приписів статті 14 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
лише плата за
патент. Проте, судами не з'ясована правомірність застосування
приписів Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
в частині порядку виписування податкового рішення -
повідомлення у разі нарахування до стягнення санкцій за порушення
не пов'язаного зі сплатою податків. А саме:
Відповідно до вимог частини першої статті 17 Закон України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і
торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим
ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим
плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і
громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним
законодавством. До них застосовуються фінансові санкції у вигляді
штрафів.
Приписами частини 4 статті 17 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що рішення про стягнення штрафів встановлених
частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав
ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним,
спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем
виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і
тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах
їх компетенції, визначеної законами України. У разі невиконання
такого рішення контролюючого органу, сума штрафу стягується на
підставі рішення суду.
Відповідно до вимог статті 15 Закону "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, контроль за додержанням
суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення
розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
здійснюють органи державної податкової служби
України шляхом проведення планових або позапланових перевірок
згідно із законодавством України.
За порушення вимог цього Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до суб'єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної
податкової служби України застосовуються фінансові санкції,
визначені статями 17- 24 цього Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Згідно
приписів статті 25 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми фінансових санкцій підлягають
перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до
відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в
десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової
служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Аналіз наведених приписів залишилися поза увагою суду як першої,
так і апеляційної інстанції, однак встановлення та дослідження
обставин правомірності та порядку застосування податковою службою
фінансових санкцій до відповідача має суттєве значення для
правильного застосування норм матеріального права та вирішення
даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Харківської області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9,
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України Вищий ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Харківської області від 25 червня
2003р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 16 вересня 2003 р. у справі № 27/284-03 скасувати. Справу
скерувати для нового розгляду Господарському суду Харківської
області.
Касаційне подання Прокурора Н-ського району м. Харкова
задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова.
Судді Т.Дроботова.
Т.Гоголь.