ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.01.2004                              Справа N 26/182-03-4042

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                           головуючого,

                           суддів

за  участю  повноважних  представників:

від  позивача -

від  відповідача -

розглянувши  у             Науково-виробничого центру Одеського

відкритому засіданні       відділення Інженерної академії

касаційну  скаргу          України

на  постанову              від 7 жовтня 2003 року

                           Одеського апеляційного

                           господарського суду

у справі за  позовом       ТОВ "ЛК"

до                         Науково-виробничого центру  Одеського

                           відділення    Інженерної     академії

                           України

про                        стягнення 108100 грн.,

                       В С Т А Н О В И В:

У травні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Одеської  області  з  позовом  до відповідача про стягнення 108100

грн.,  посилаючись на те,  що останній не  виконує  умов  договору

постачання.

Рішенням господарського  суду  Одеської  області від 15 липня 2003

року в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 7 жовтня

2003 року рішення господарського суду скасовано частково.

Постановлено позов   задовольнити   частково  в  сумі  45000  грн.

основного боргу.

У касаційній  скарзі  відповідач  просить  постанову   апеляційної

інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і

процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення   представника    відповідача,    перевіривши

матеріали  справи  та  на  підставі  встановлених  в ній фактичних

обставин,  проаналізувавши правильність  застосування  апеляційним

господарським  судом,  при  прийнятті  оскаржуваної постанови норм

матеріального і процесуального права,  суд  вважає,  що  касаційна

скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається   з   матеріалів  справи,  13.10.2003  року  між  ПП

"Малахіт",  правонаступником  якого  є  позивач,  та  відповідачем

укладений договір постачання товару на загальну суму 90000 грн.

На підставі  п.  3.1 договору відповідач протягом 5 днів з моменту

підписання договору  повинен  був  здійснити  попередню  оплату  у

розмірі 50% від загальної суми договору.

Відповідно до  п.  3.3 договору відповідач зобов'язувався оплатити

решту суми у розмірі 50%,  що становить 45000 грн.  на  протязі  3

днів  з  моменту  повідомлення про надходження комплекту меблів на

склад позивача, який згідно п. 3.4 договору зобов'язаний доставити

комплект  меблів відповідачу на протязі 3 днів з моменту отримання

повної оплати.

Відповідно до вимог ст.  33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         кожна  сторона

повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається як на

підставу своїх доводів і заперечень.

Як видно з матеріалів справи,  жодна  із  сторін  до  пред'явлення

позову  до  суду  не  виконувала  своїх  зобов'язань  згідно  умов

договору.

Звертаючись до суду з позовом,  позивач не надав  суду  доказів  в

обгрунтування суми боргу по договору у розмірі 90000 грн.  Вказані

докази  не  були  надані  позивачем  і  згідно   ухвал   місцевого

господарського суду та апеляційної інстанції.

За таких  обставин висновки суду апеляційної інстанції в тому,  що

вимога позивача щодо стягнення  переплати  в  сумі  45000  грн.  є

обгрунтованою  і підлягає задоволенню на підставі п.  3.1 договору

та ст.  ст.  161,  162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  визнати законними і

обгрунтованими не можна.

Крім того,  відповідно до вимог ст.  77 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        

господарський суд відкладає в межах строків,  встановлених ст.  69

цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин справу не

може   бути   вирішено   в   даному   судовому  засіданні.  Такими

обставинами,  зокрема,   є:   нез'явлення   в   судове   засідання

представників сторін та неподання витребуваних доказів.

Розглянувши справу   у   відсутності   витребуваних   доказів   та

відповідача,  апеляційний господарський  суд  позбавив  останнього

можливості надати докази в захист своїх інтересів,  що протирічить

вимогам ст.  ст.  4-2, 4-3, 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та допустив

неповноту в дослідженні доказів по справі.

Тому, постанова  апеляційної  інстанції,  як прийнята з порушенням

норм матеріального і процесуального права,  не може залишатись без

змін і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської

області необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 7  жовтня

2003  року  скасувати,  задовольнивши  касаційну  скаргу,  рішення

господарського суду  Одеської  області  від  15  липня  2003  року

залишити без змін.