ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 19\393
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Бенедисюка І.М., Дерепи В.І. розглянув
касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на
рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2003 р.
у справі № 19\393 за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” до ВАТ “Луганськгаз” за участю представника позивача –
Коломоєць Є.А.
про стягнення 10293119,19 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.2003
р. позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на
користь позивача 3803637,23 грн. основного боргу, 265829,20 грн.
пені, 672,18 грн. витрат по сплаті держмита та 46,66 грн.
судових витрат. В частині стягнення 3% річних у сумі 128953,45
грн. та 865367,27 грн. “інфляційної суми” (редакція рішення)
позов залишено без розгляду. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване
рішення посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм
чинного законодавства та прийняти нове рішення, яким позовні
вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив наступне.
Постановою Пленуму від 29.12.76 р. № 11 з наступними змінами
“Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
Верховний Суд України в
ч. 3 п. 1 роз’яснив, що обґрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Зі змісту ухваленого у справі рішення вбачається, що суд при
вирішенні спору не дотримався вимог п. 3 ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та наведених вище роз’яснень Верховного Суду
України.
Позовні вимоги складались з основного боргу, 3% річних від
простроченої суми, пені у зв’язку з ухиленням від сплати
заборгованості, суми, на яку збільшений борг з урахуванням
індексу інфляції. Розрахунок кожної складової вимог наведений в
позовній заяві. В позові висловлене прохання про відновлення
строку позовної давності та наведені доводи в обґрунтування
поважності причин його пропуску.
Суд фактично ухилився від вирішення спору, вказавши в рішенні
про те, що позивач не звертався з клопотанням про відновлення
строку позовної давності. Це протирічить матеріалам справи,
вимогам позовної заяви. В рішенні відсутні будь-які дослідження
і висновки відносно обґрунтувань позивача про поважність причин
пропуску строку позовної давності.
Ухвалою від 01.09.2003 р. суд зажадав від позивача розрахунки
розміру заборгованості, 3% річних, пені, боргу з урахуванням
індексу інфляції в період, за який існують вимоги в межах
позовної давності. Цими діями суд фактично до вирішення спору
висловився про те, що частина вимог позову заявлена з пропуском
позовної давності без наявності підстав для його відновлення.
Наведена обставина є безумовною підставою для скасування рішення
суду.
Не є обґрунтованим висновок суду про залишення без розгляду
позовних вимог в частині стягнення 3% річних, боргу з
урахуванням індексу інфляції. Суд мотивував такі висновки
ненаданням позивачем на вимогу суду розрахунку цих вимог,
ігноруючи при цьому те, що розрахунки містяться в позовній
заяві.
Суд визнав пропущеним строк позовної давності щодо вимоги про
стягнення заборгованості за поставлену продукцію в липні 2000
р., вважаючи, що за липень 2000 р. відповідач мав розрахуватись
до 10.08.2000 р. В даному випадку суд порушив приписи
ст.ст. 71,76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відносно обрахування початку
перебігу строку позовної давності. Відмітка відділення зв’язку
на конверті свідчить про те, що позовна заява прийнята поштою
08.08.2000 р., тому суд мав вираховувати строк позовної давності
з цієї дати, а не з 12.08.2000 р. – дати реєстрації позовної
заяви канцелярією господарського суду.
Отже, ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню як таке, що
не відповідає законодавству, матеріалам, а справа - передачі для
розгляду місцевому суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 06.10.2003
р. скасувати.
3. Справу № 19\393 передати для розгляду господарському суду
Луганської області.
4. Стягнути з ВАТ “Луганськгаз” на користь ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” 850 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.