ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 14/373
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана
В.В.(доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ДК “Газ України” НАК Каюн О.В., Коломієць Є.А.
“Нафтогаз України”
КСП “Кременчуцьке” не з’явився
розглянувши касаційну ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
скаргу України”
на рішення від 16.09.-18.09.2003р.
у справі № 14/373
господарського суду Полтавської області
за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”
до КСП “Кременчуцьке”
про стягнення 10 151, 78 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя
Іваницький О.Т.) від 16.09.-18.09.2003р. Дочірній компанії “Газ
України” НАК “Нафтогаз України” відмовлено в задоволенні позову
до КСП “Кременчуцьке” про стягнення 10 151, 78 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” подала касаційну скаргу в якій просить спірне
рішення скасувати і позов задовольнити.
На думку скаржника, місцевим судом при прийнятті спірного
рішення не правильно застосовані норми матеріального та
процесуального права.
Постанова приймається 22.01.04р., оскільки 15.01.04р. в судовому
засіданні була оголошена перерва.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” заявлено позов до КСП
“Кременчуцьке” про стягнення 10 151, 78 грн. заборгованості за
простим векселем № 763312180808, виданим відповідачем.
Приймаючи рішення по справі господарський суд Полтавської
області зазначив, що позивач (векселедержатель) на день
звернення з позовом до суду втратив свої права, які ґрунтувались
на вказаному векселі, оскільки вексель було пред’явлено до
платежу з пропуском встановленого законом строку.
До такого висновку суд дійшов з посиланням на ст.ст. 34, 37, 73
Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
та Закону України “Про приєднання України до
Женевської конвенції 1930р.” ( 826-14 ) (826-14)
.
Крім того, зазначено в рішенні суду, 21.02.1998р. господарським
судом Полтавської області відносно КСП “Кременчуцьке” порушено
справу про банкрутство, 16.05.98р. в газеті “Урядовий кур’єр”
опубліковано відповідне повідомлення, а 06.09.2001р. відповідач
визнаний банкрутом і відносно нього розпочата ліквідаційна
процедура.
Позивач, в порушення ст. 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
не заявив своєчасно вимоги до боржника, не подав
документи, що їх підтверджують. У відповідності до положень
вказаного Закону, вимоги кредиторів, що заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені
взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що
господарський суд зазначає в ухвалі. Зазначений строк є
граничним і відновленню не підлягає.
Женевська конвенція 1930 року, якою запроваджено Уніфікований
закон про переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
,
згідно листа Міністерства закордонних справ України від
03.02.00р. № 4-3/7-612-126 набрала чинність для України
6.01.2000 року.
Спірний вексель відповідачем було видано 17.09.99р., тому на
нього поширюється дія Положення про переказний та простий
вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР
від 7.08.1937 року № 104/1341.
Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34, 43, 53, 75 – 78 цих Правил,
простий вексель без зазначення строку платежу (що має місце в
даному випадку) підлягає оплаті протягом одного року від дати
його видачі, якщо векселедавець в зазначений строк не здійснив
платіж, по закінченню цього строку держатель векселя на протязі
трьох років має право заявити відповідний позов.
Як вбачається з матеріалів справи. позивач не пропустив строк
позовної давності, оскільки заявив позов (згідно поштової
квитанції) 24.07.03р., а строк позовної давності по векселю від
17.09.99р. закінчувався 17.09.03р.
Посилання в рішенні суду на те, що позивач порушив вимоги Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, - оскільки не заявив в установлений
строк, тобто в тридцяти денний строк з дня опублікування в
офіційному друкованому органі повідомлення про порушення справи
про банкрутство, позов про визнання його кредитором –
безпідставне, оскільки спільний вексель було видано 17.09.99р.,
а ухвала про порушення справи про банкрутство відносно
відповідача у цій справі, згідно ухвали арбітражного суду
Полтавської області у справі № 335/3б винесена 21.02.97р.
Разом з тим, з постанови господарського суду Полтавської області
від 06.09.01р. в тій самій справі, та з доручення ліквідатора
КСП “Кременчуцьке” від 07.03.03р., випливає, що на день видачі
спірного векселя вимоги кредиторів у справі про банкрутство
(№ 335/3б) не погашені і процедура ліквідації підприємства не
закінчена, тому рішення у цій справі можуть вплинути на права та
обов’язки кредиторів у справі про банкрутство (а.с. 39, 44).
Про зазначене йдеться і у відзиві відповідача на позов (а.с.
40).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду є прийняття рішення або
постанови, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були
залучені до участі у справі.
Оскільки місцевим судом не досліджено викладені у відзиві
обставини, то прийняте у справі рішення слід скасувати як таке,
що прийняте з неповним встановленням обставин справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від
16.09.-18.09.2003 у справі № 14/373 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в
іншому складі суддів.