ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Cправа N 13/150-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Дергачівської МДПІ Харківської
судовому засіданні касаційну області
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від
06.10.2003
у справі № 13/150-03
господарського суду Харківської області
за позовом Дергачівської МДПІ Харківської
області
до ВАТ "ХТ", ПП "АСВ"
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: присутній
від відповідача 2: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2003 у
справі № 13/150-03, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 06.10.2003 відмовлено у
задоволенні позову про визнання договору № 657 від 06.11.2002
недійсним з мотивів недоведення позивачем факту укладання
відповідачами угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства. У касаційній скарзі Дергачівська МДПІ Харківської
області просить скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 06.10.2003, рішення господарського суду
Харківської області від 14.08.2003 у справі № 13/150-03 та
прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги,
посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач та другий відповідач не скористалися своїм процесуальним
правом на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представників першого відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між ВАТ "ХТ" (продавець) та ПП "АСВ" (покупець) було укладено
договір від 06.11.2002 № 657, який відповідачами виконано (що
підтверджено накладними № 30 від 28.11.2002, № 2102 від 29.11.2002
та податковими накладними № 30 від 28.11.2002, № 219/652 від
29.11.2002, платіжним дорученням № 6261 від 24.12.2002).
Дергачівська МДПІ Харківської області звернулася з позовом про
визнання вказаної угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і стягнення з першого відповідача в
доход держави одержаного за угодою від другого відповідача,
оскільки ПП "АСВ" зареєстровано на підставну особу, податки не
сплачує, у зв'язку з чим установчі документи останнього рішенням
Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003 у справі №
2-1463/16 було визнано недійсними з моменту реєстрації, скасовано
державну реєстрацію підприємства та визнано недійсним свідоцтво
платника податку на додану вартість № 37043312 з дати його видачі.
Відмовляючи у позові про визнання угоди недійсною на підставі ст.
49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, господарські суди першої
та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не доведено
факт укладання відповідачами угоди з метою, що завідомо суперечить
інтересам держави.
Однак, вказані висновки господарськими судами попередніх інстанцій
зроблено без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено правилами ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними, і настання певних юридичних наслідків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує
можливість визнання угод недійсними на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за наявності мети не сплачувати податки
з сум, отриманих за реалізовані іншим суб'єктам господарської
діяльності товари , оскільки такі дії суперечать
ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено
обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених Законом.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3
від 28.04.78 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
угода, яка укладена
з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визнається
недійсною, і до таких угод належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Однак, при розгляді спору господарськими судами попередніх
інстанцій не взято до уваги факти, встановлені рішенням
Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003 у справі
№ 2-1463/16, а саме: факт реєстрації підприємства на підставну
особу С-на В.О., який помер 13.08.2002 і не реєстрував ПП "АСВ",
нікому не надавав права представляти інтереси підприємства чи
діяти від його імені, не підписував ніяких документів, не
відкривав розрахунковий рахунок в банківських установах та не
отримував дозвіл на виготовлення печаток та штампів, тобто
діяльність підприємства з моменту його реєстрації здійснювалася
протиправно (у зв'язку з чим рішенням Голосіївського районного
суду м. Києва від 19.03.2003 у справі № 2- 1463/16 статут ПП
"АСВ", свідоцтво платника податку на додану вартість було визнано
недійсними, державну реєстрацію підприємства скасовано).
Вищезазначеним рішенням суду було також встановлено і факт
непричетності керівника підприємства С-ва С.В. до фінансово -
господарської діяльності підприємства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також зазначає,
що місцевим та апеляційним господарськими судами не дано оцінки
доводам позивача щодо подання другим відповідачем податкової
звітності про відсутність фінансово - господарської діяльності до
грудня 2002 р. за підписом С-на В.О., який помер 13.08.2002, не
досліджувалось питання щодо застосування до ПП "АСВ" санкцій за
порушення податкового законодавства, притягнення посадових осіб ПП
"АСВ" до кримінальної відповідальності (порушення кримінальної
справи чи відмови в порушенні кримінальної справи) та фактичних і
правових наслідків вжиття відповідних заходів для вирішення даного
спору.
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді
справи не перевірено, яким чином було використано товари,
отриманні першим відповідачем за оспорюваною угодою.
Відповідно господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
не дано і належної правової оцінки доводам позивача щодо наявності
умислу та мети учасників господарської угоди.
Вищенаведене свідчить про те, що місцевим та апеляційним
господарськими судами зроблено висновки при неповно встановлених
обставинах справи.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими
інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і
повно перевірити всі обставини справи, проаналізувати їх та інші
докази, що містяться у матеріалах справи, визначитися щодо
належних способів доказування у даній справі і прийняти рішення у
відповідності з вимогами чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального та процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дергачівської МДПІ Харківської області
задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 06.10.2003 та рішення господарського суду Харківської області
від 14.08.2003 у справі № 13/150-03, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.