ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 11/230
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому місті Полтаві
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 18.09.2003 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 11
господарського суду Полтавської області
за позовом ТОВ "М"
до Державної податкової інспекції у
місті Полтаві
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній,
від відповідача присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.07.2003
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 18.09.2003 р. у справі № 11 в задоволене
позовні вимоги; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення
ДПІ у м. Полтава № 0000082/0 від 14.03.2003р. про визначення суми
податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі
2049817,95 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача
85,00грн. витрат по сплаті держмита та 118грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтава просить постановлені по
справі судові акти скасувати та відмовити в задоволенні позовних
вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм
матеріального права, а саме п.4 Указу Президента України "Про
деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", ст. 154
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає її безпідставною та
необґрунтованою.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали касаційну
скаргу, заперечення представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що в січні 2001
р. ТОВ "М" здійснило перерахунок податкових зобов'язань та
податкового кредиту з ПДВ в зв'язку з закінченням терміну дії
"касового методу" відповідно до п. 11.25 ст. 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 р.
№ 168/97-ВР із змінами та доповненнями.
Попередня тематична перевірка ТОВ "М" була проведена з питання
правомірності відшкодування з бюджету ПДВ за січень 2001 р., акт
№ 725 ДСК від 17.12.01 р. За результатами перевірки підтверджено
відшкодування ПДВ за січень 2001 р. в сумі 311153грн.
Під час проведення документальної перевірки відповідачем були
здійснені зустрічні перевірки суб'єктів господарської діяльності -
"замовників" будівельно-монтажних робіт. Перевіркою встановлено,
що по бухгалтерському обліку у "замовників" зменшується
кредиторська заборгованість перед позивачем на суму відвантажених
товарно-матеріальних цінностей за листами позивача до "замовників"
з проханням відпустити товарно-матеріальні цінності.
В акті перевірки № 11/Д/26-261 від 12.03.2003 року зазначено, що
підставою проведення перевірки є п. 4 Указу Президента України
"Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності",
який передбачає, що вищестоящий контролюючий орган може за власною
ініціативою перевіряти достовірність висновків нижчестоящого
контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової
звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта
перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом.
Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняті рішення щодо
повторної перевірки СПД лише у тому разі, коли стосовно посадових
або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або
позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове
розслідування або порушено кримінальну справу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції про те, що відповідач не надав документального
підтвердження чи дійсно розпочато службове розслідування або
порушено кримінальну справу відносно працівників ДПІ у м. Полтаві,
які проводили попередню перевірку підприємства позивача, а отже
підстави для проведення повторної документальної перевірки ТОВ "М"
у відповідності до Указу Президента "Про деякі питання з
дерегулювання підприємницької діяльності" відсутні, оскільки в
матеріалах справи (а.с. 90) мається засвідчена копія висновку за
результатами службового розслідування щодо наслідків проведення
позапланової перевірки правильності відшкодування ПДВ ТОВ "М",
якій суд не дав ніякої оцінки, що є неповнотою під час розгляду
справи.
За результатами повторної документальної перевірки ТОВ "М" з
питання правомірності відшкодування податку на додану вартість за
січень 2001 р. службовими особами Державної податкової інспекції у
м. Полтаві був складений акт документальної перевірки
№ 11/Д/26-261 від 12 березня 2003 р. "Про результати повторної
документальної перевірки ТОВ "М" з питання правомірності
відшкодування податку на додану вартість за січень 2001 р.
На підставі Акту Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було
видане податкове повідомлення - рішення від 14.03.2003
№ 0000082600/0.
Згідно з Рішенням на підставі Акту товариству з обмеженою
відповідальністю "М" визначено до сплати суму податкового
зобов'язання по податку на додану вартість по основному платежу у
розмірі 1366545,30 грн., штрафні санкції у розмірі 683272,65 грн.,
усього до сплати - 2049817,95 грн.
В акті перевірки працівниками ДПІ у м. Полтава зроблений висновок,
що протягом 2000 р. ТОВ "М" отримувало в рахунок сплати за
виконані будівельно-монтажні роботи товарноматеріальні цінності
від ГПУ "Полтавагазвидобування" на суму 6361947,59 грн., від НГВУ
"Полтаванафтогаз" на суму 134051,62 грн. від ВАТ "І" на суму
44442,98 грн.
Задовольняючи позов суди виходили з того, що висновок перевіряючих
про невключення ТОВ "М" до складу податкових зобов'язань з ПДВ
певної суми у зв'язку з отриманням ним товарноматеріальних
цінностей від контрагентів в оплату виконаних будівельно-монтажних
робіт за укладеними з ними контрактами помилковий, оскільки
доказами по справі встановлено, що розрахунки по контрактам
відбуваються у грошовій формі, а не товарно-матеріальними
цінностями, які позивач отримав від контрагентів, але зобов'язання
у грошовій формі за цими контрактами за виконані роботи не
припинене.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд
виконавши всі умови процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Однак , спростовуючи висновок перевіряючих суди з'ясовували лише
сутність господарських договорів позивача з ГПУ "П" та порядок
розрахунків по ним.
При цьому, поза увагою судів залишились господарські операції з
контрагентами НГВУ "П" та ВАТ "І", за угодами з якими відповідачем
також позивачу донарахований податок на додану вартість та штрафні
санкції. Суди обов'язково мали встановити сутність господарських
договорів з цими контрагентами позивача, так само і порядок
розрахунків за ними, та дати оцінку встановленим обставинам щодо
наявності або відсутності порушення податкового законодавства.
Висновок судів про те що розрахунки по договорам відбуваються в
грошовій формі, а не товарно-матеріальними цінностями судами
зроблений на підставі наданих позивачем рішень господарського суду
м. Києва, якими частково задоволені позовні вимоги ТОВ "М" та
стягнута з ДК "У" сума основної заборгованості за виконання
будівельно-монтажних робіт. Ці рішення господарського суду
м. Києва набрали законної сили, і, відповідно ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини, визнані господарським судом, не потребують
доказування.
Судами не дано ніякої оцінки тому, що позов у справі № № 5/36
(а.с. 100-103) задоволене частково, при тому, що з рішення від
03.06.03 р вбачається, що суд під час розгляду цієї справи дійшов
висновку, що по ряду накладних поставки здійснені в рахунок оплати
за виконані роботи. Колегія суддів вважає, що судам необхідно
чітко, по всіх господарських угодах, з усіма контрагентами, які
відображені в акті, встановити на які суми, яким шляхом було
проведено розрахунки контрагентів з позивачем та застосувати
відповідну кожному випадку норму матеріального права, після чого
зробити висновок щодо наявності або відсутності порушення
податкового законодавства в усіх випадках, перелічених в акті
перевірки.
Також колегія суддів відзначає, що відповідно до матеріалів справи
спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в
процедурі адміністративного оскарження, і скасоване в частині
визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 311153грн. та
застосованої штрафної санкції в сумі 233364,75грн., а в іншій
частині залишене без змін, а скарга без задоволення (а.с. 3, 62).
Однак позивачем заявлене позов про визнання недійсним в повному
обсязі частково скасованого повідомлення-рішення, і така позовна
вимога задоволена судом.
Колегія звертає увагу на Наказ Державної податкової адмінстрації
України від 11 грудня 1996 року N 29 Про затвердження Положення
про порядок подання та розгляду скарг платників податків
державними податковими адміністраціями ( z0723-96 ) (z0723-96)
, зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 р. за N 723/1748, в
п. 9 якого зазначено, що у разі скасування в певній частині раніше
прийнятого рішення органу державної податкової служби про
нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних
санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове
повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня
отримання платником податків нового податкового повідомлення або
відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового
зобов'язання (податкового боргу).
Таким чином, обов'язковому встановленню підлягає також те, чи
надсилалось після закінчення процедури адміністративного
оскарження та часткового скасування спірного податкового
повідомлення-рішення позивачу нове податкове повідомленнярішення
або податкова вимога, та чи не є спірне податкове
повідомлення-рішення відкликаним.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України ,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у місті Полтаві від 14.10.2003 р.
№ 9811/9/10-036 на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 18.09.2003 року по справі № 11
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 18.09.2003 року по справі № 11 - скасувати.
Справу № 11 направити господарському суду Полтавської області на
новий розгляд.