ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N A-27/303-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Ленінському районі м. Харкова
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 16.09.2003 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 27
господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ "Б"
до 1.ДПІ у Ленінському районі м. Харкова;
2.ВДК у Ленінському районі м. Харкова
третя особа ДПА у Харківській області
про визнання недійсним рішення та стягнення
89419,84 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача не з'явились
від відповідача-1 присутній,
від відповідача-2 не з'явились
від третьої особи не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2003
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 16.09.2003р., по справі № 27 позовні
вимоги задоволене; визнане недійсним рішення ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова № 172/26-2 від 26.03.2001р.; відшкодоване з
державного бюджету відкритого на ім'я ВДК у Ленінському районі
м. Харкова на користь позивача - ТОВ "Б" суму неправомірно
стягнутих грошових коштів в розмірі 89419,84грн.; стягнуте з
відповідача-1 на користь позивача державне мито в сумі 979,20грн.
та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу в сумі 118грн..
В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на
новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.
43, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач та третя особа не скористались процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представника відповідача-1, який підтримав доводи,
викладені в касаційній скарзі, перевіривши повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що працівниками ДПА у Харківській області
26.03.01 р. була проведена перевірка підприємства позивача (який
знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) з
питання дотримання вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за січень 2001 р.
За результатами даної перевірки був складений акт № 54/26-521 від
26.03.2001 р. На підставі висновків даного акту першим
відповідачем було ухвалено оскаржуване рішення № 172/26-2 від
26.03.2001 р., яким позивачу був донарахований податок на додану
вартість в сумі 55744 грн., застосовані фінансові санкції в сумі
55744 грн. та нарахована пеня в сумі 1399,7 грн.
Відповідно до копій меморіальних ордерів та виписки банку, на
виконання вищевказаного рішення ДПІ у Ленінському районі
м. Харкова з рахунку позивача було списано 89419,85 грн.
В акті перевірки вказано, що в результаті перевірки фактичного
місцезнаходження ТОВ "Б" було встановлено, що підприємство не
знаходиться за юридичною адресою, про що був складений акт
№ 48/26-521 від 19.03.2001 р. Даний акт є додатком до акту
перевірки і його копія до акту перевірки не залучена, представники
третьої особи - ДПА у Харківській області не змогли надати даний
акт в судовому засіданні господарського суду першої і апеляційної
інстанцій. Доводи відповідача-1, що судом першої інстанції не був
досліджений акт № 48/26-521 від 19.03.01р. про відсутність ТОВ "Б"
за юридичною адресою, правомірно визнані апеляційним судом як
необґрунтовані. В акті перевірки не вказано підстав для проведення
даної позапланової перевірки. Для проведення перевірки у позивача
не були витребувані первинні бухгалтерські документи, з мотивів не
встановлення його місцезнаходження.
Таким чином, законність та обґрунтованість проведення перевірки
матеріалами справи не доведена.
Перевірка була проведена у відсутності посадових осіб ТОВ "Б", з
яких ніякі документи, що підтверджують податковий кредит, не
вимагалися. Фактично, перевірку безпідставно проведено по даним
однієї лише податкової декларації за січень 2001р., без
дослідження первинних документів (договорів, накладних, податкових
накладних).
До матеріалів справи позивачем надана податкова декларація з ПДВ
за січень 2001 р., що була ним направлена до ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова 19.02.2001 р. В даній декларації визначено суму
податкового кредиту у розмірі 55744 грн.
До матеріалів справи позивачем надані належним чином завірені
копії податкових накладних, які підтверджують право позивача на
податковий кредит у визначеній у декларації за січень 2001 р.
сумі.
Судами першої та апеляційної інстанцій зроблений правомірний
висновок, що наявність законних підстав для проведення перевірки
матеріалами справи не підтверджено, перевірка безпідставно
проведена без дослідження первинних документів
господарськофінансової діяльності підприємства позивача, що
позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають
задоволенню.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України ,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова від 15.10.2003 року № 5418/10/10-025 на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 року у справі № 27 залишити без задоволення, а
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 року у справі № 27 - без змін.