ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Cправа N 5/1938-29/278
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Залізничному районі м. Львова
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського
суду від 02.10.2003
у справі № 5/1938-29/278
господарського суду Львівської області
за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова
до ПП "ЗУТ", ПП "ТС"
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.06.2003 у
справі № 5/1938-29/278, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 02.10.2003 у задоволенні
позову про визнання договору № ДГ - 0000027 від 01.01.2002
недійсним на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і застосування юридичних наслідків, передбачених ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відмовлено з мотивів недоведення
позивачем факту укладання відповідачами угоди з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства.
У касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 02.10.2003, рішення господарського суду Львівської області від
10.06.2003 у справі № 5/1938-29/278та прийняти нове рішення про
задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач та відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між ПП "ЗУТ" (покупцем) та ПП "ТС" (продавцем) укладено договір
купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей № ДГ - 0000027
від 01.01.2001, на виконання умов якого 1-м відповідачем отримано
від 2 - го відповідача товари. Розрахунок за вказані товари
проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в
установі банку, після чого 1-м відповідачем на підставі податкових
накладних віднесено до податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ.
Всі здійсненні операції відображено в бухгалтерському обліку.
23.12.1999 ПП "ЗУТ" зареєстровано Департаментом економічної
політики та ресурсів Львівської міськради як суб'єкт
підприємницької діяльності (про що свідчить запис у журналі обліку
реєстрації за № 15000), підприємству присвоєний ідентифікаційний
код суб'єкта підприємницької діяльності в ЄДРПОУ - 30706109.
13.03.2000 ПП "ЗУТ" отримано свідоцтво № 17732574 про реєстрацію
платника податку на додану вартість.
ПП "ТС" з 18.04.2001 знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському
районі м. Донецька, має індивідуальний податковий номер
314272105676, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану
вартість № 08163541 отримано 28.04.2001; підприємству присвоєно
ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в ЄДРПОУ
- 314272213.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова звернулася з позовом про
визнання вказаної угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і застосування юридичних наслідків,
передбачених ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки 2 - й відповідач за юридичною адресою не знаходиться, не
подає податкову звітність з березня 2002 р., має ознаки
фіктивності, у зв'язку з чим готуються документи для визнання
установчих документів останнього недійсними (про що свідчить лист
ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 22242/7/23-413 від
08.11.2002).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
відсутності правових підстав для визнання договору недійсним
згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3
від 28.04.78 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
угода, яка укладена
з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визнається
недійсною, і до таких угод належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Однак, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач у
справі не надав доказів, які б свідчили про наявність у
відповідачів по спірній угоді, або хоча б в одного з них, як цього
вимагає ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, мети, завідомо суперечної
інтересам держави та суспільства, при укладенні договору.
З матеріалів справи вбачається, що сторони за спірним договором
зареєстровані органами державної реєстрації (а. с. 52, 81) і
перебувають на обліку в державних податкових інспекціях за місцем
знаходження юридичної адреси як платники податків та одержали
свідоцтва платників податків на додану вартість (а. с. 53, 78), що
свідчить про укладення договору правоздатними юридичними особами.
Цілком правомірними є висновки господарських судів попередніх
інстанцій щодо неподання позивачем доказів в підтвердження
позовних вимог, оскільки факти неподання 2-м відповідачем
податкової звітності, незнаходження за юридичною адресою,
реєстрації підприємства на підставну особу (на які посилається
позивач в обґрунтування позовних вимог) не доведено в
установленому законом порядку (відсутні відповідні рішення суду,
господарського суду про визнання установчих документів недійсними,
скасування державної реєстрації тощо).
За таких обставин постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003 у справі № 5/1938-29/278
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.10.2003 у справі № 5/1938-29/278 - без змін.