ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Cправа N 5/1937-29/277
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Залізничному районі м. Львова
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського
суду від 02.10.2003
у справі № 5/1937-29/277
господарського суду Львівської області
за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова
до ПП "ЗУТ", ТОВ "М"
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.06.2003 у
справі № 5/1937-29/277, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 02.10.2003 у задоволенні
позову про визнання договору № ДГ - 0000087 від 01.10.2001
недійсним на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відмовлено з мотивів недоведення позивачем факту укладання
відповідачами угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства.
У касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 02.10.2003, рішення господарського суду Львівської області від
11.06.2003 у справі № 5/1937-29/277та прийняти нове рішення про
задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач та відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що між
1 - м відповідачем (покупцем) та 2 - м відповідачем (продавцем)
укладено договір купівлі - продажу товаро - матеріальних цінностей
№ ДГ - 0000087 від 01.10.2001, який відповідачами виконано (про що
свідчать податкові накладні № 112/07 від 10.06.2002, № 404/11 від
23.11.2001; № 399/11 від 21.11.2001; № 402/11 від 21.11.2001;
№ 397/11 від 13.11.2001; № 407/11 від 14.11.2001; № 341/11 від
05.11.2001; № 338/11 від 03.11.2001).
ДПІ у Залізничному районі м. Львова звернулася з позовом про
визнання вказаної угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і застосування юридичних наслідків,
передбачених ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки ТОВ "М" не знаходиться за юридичною адресою, податки не
сплачує, з лютого 2001 р. податкову звітність не подає, хоч
матеріали перевірок свідчать про здійснення господарської
діяльності і одержання сум ПДВ у складі вартості товарів,
оплачених 1-м відповідачем за оспорюванню угодою; рішенням
господарського суду Львівської області від 28.05.2002 у справі
№ 5/830-31/165 скасовано державну реєстрацію ТОВ "М".
Відмовляючи у позові про визнання угоди недійсною на підставі ст.
49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, господарські суди першої
та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не доведено
факт укладання відповідачами угоди з метою, що завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства.
Однак, вказані висновки господарськими судами попередніх інстанцій
зроблено без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено правилами ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними, і настання певних юридичних наслідків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує
можливість визнання угод недійсними на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за наявності мети не сплачувати податки
з сум, отриманих за реалізовані іншим суб'єктам господарської
діяльності товари , оскільки такі дії суперечать
ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено
обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених Законом.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3
від 28.04.78 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
угода, яка укладена
з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визнається
недійсною, і до таких угод належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Однак, господарськими судами попередніх інстанцій не було надано
належної оцінки доводам позивача щодо скасування державної
реєстрації ТОВ "М" рішенням господарського суду Львівської області
від 28.05.2002 у справі № 5/830-31/165, не досліджено зазначене
рішення суду, в т. ч. підстави скасування державної реєстрації,
факти, встановлені при розгляді даної справи, тобто судами не
з'ясовано в повному обсязі обставини, з якими закон пов'язує
визнання угод недійсними.
Не досліджувалося господарськими судами і питання щодо
застосування до ТОВ "М" санкцій за порушення податкового
законодавства, притягнення посадових осіб ТОВ "М" до кримінальної
відповідальності (порушення кримінальної справи чи відмови в
порушенні кримінальної справи) та фактичних і правових наслідків
вжиття відповідних заходів для вирішення даного спору.
Відповідно господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
не дано і належної правової оцінки доводам позивача щодо наявності
умислу та мети учасників господарської угоди.
Вищенаведене свідчить про те, що місцевим та апеляційним
господарськими судами зроблено висновки при неповно встановлених
обставинах справи.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими
інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду
необхідно всебічно і повно перевірити всі обставини справи,
проаналізувати їх та інші докази, що містяться у матеріалах
справи, визначитися щодо належних способів доказування у даній
справі і прийняти рішення у відповідності з вимогами чинного
законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального та процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова задовольнити
частково.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 02.10.2003 та рішення господарського суду Львівської області
від 11.06.2003 у справі № 5/1937-29/277, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Львівської області.