ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2003 Справа N 2\216
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Бенедисюка І.М., Дерепи В.І. розглянув
касаційну скаргу ВАТ КБ “Надра” ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2003 р. у
справі № 2\216 за позовом ТОВ “Київський Супутник” до ВАТ КБ
“Надра” за участю представників позивача – Котинкевич В.І.,
Сухомудренко І.О., відповідача – Скорупська Л.О.
про стягнення 82679,60 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.08.2003 р. позов
задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь
позивача 47745,55 грн. – грошова сума, яку перераховано за
договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування в
іноземній валюті від 01.01.2002 р., 33073,90 грн. збитків,
808,80 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.11.2003 р. рішення від 19.08.2003 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення
посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм чинного
законодавства та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У квітні 2003 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з відповідача 82679,60 грн. сплаченої
грошової суми та відшкодування збитків за договором на
здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній
валюті від 01.01.2002 р., в тому числі 47745,55 грн. сплаченої
грошової суми, 1718,84 грн. пені, 141,27 грн. 3% річних з
простроченої суми, 17070,40 грн. збитків, завданих позивачу
нездійсненням платежу відповідачем та 16003,50 грн. збитків,
пов’язаних з витратами на юридичну допомогу. Надалі позивачем
збільшений розмір позовних вимог.
Місцевий і апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого
висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому суди
виходили з того, що 01.01.2002 р. між сторонами укладено договір
на здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній
валюті, відповідно до якого позивачу було відкрито в АКБ “Надра”
поточний рахунок в іноземній валюті 810,840 (євро, дол. США).
Згідно з п.п. 2.3.2., 2.3.6. зазначеного договору відповідач
зобов’язується своєчасно здійснювати розрахункові операції,
дотримуючись вимог чинного законодавства України та
консультувати позивача з питань застосування банківського
законодавства та порядку здійснення платежів. 06.02.2003 р.
позивачем було подано заяву № 5 на перерахування валютного
платежу на суму 8800 дол. США. на адресу іспанського банку Sa
Nostra-Caixa de Balears (Іспанія), отримувачем якого був готель
“Melia Varadero”, Gesmesol S.A., Варадеро, Куба як попередню
оплату за туристичне обслуговування згідно контракту від
30.01.2003 р. Для здійснення цього платежу позивачем згідно
платіжних доручень №№ 1108, 1109 від 30.01.2003 р. перераховано
відповідачу 47745,55 грн.
Валютний платіж банком отримувача отриманий не був в зв’язку з
тим, що відповідно до положень інструкції Управління контролю за
іноземними активами Казначейства США (OFAC) “Foreign Assets
Control Regulations for the Finansials Community” від 03.12.2001
р. його було заблоковано американським банком-кореспондентом,
через який відповідачем здійснювався переказ.
Відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення
переказу лише 13.02.2003 р., внаслідок чого позивач був
поставлений перед фактом неможливості належного виконання своїх
зобов’язань за контрактом від 30.01.2003 р.
Пунктом 4.1 контракту від 30.01.2003 р. передбачено передоплату
послуг готелю, яка повинна була бути здійснена до прибуття
туристів, а саме до 16.02.2003 р. Для забезпечення своєчасного
виконання передбачених контрактом зобов’язань позивач 14.02.2003
р. уклав контракт № F-017\12\02 з фірмою “Finelon Universals
LLC” (США), яка забезпечила обслуговування туристичної групи на
Кубу і якій позивачем за ці послуги було сплачено 12000 дол.
США.
Листом № 256 від 11.03.2003 р. відповідач відмовився повернути
позивачу суму, яку сплачено для здійснення переказу, посилаючись
на те, що він не був зобов’язаний знати про існування таких
обмежень позивача. У зв’язку з цим позивач, для повернення
перерахованих ним коштів, уклав договір про надання юридичних
послуг з ПП “Консалтингова компанія “КНК” № 030\03 від
11.03.2003 р. Вартість юридичних послуг за договором склала
16003,50 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
переказ вважається
завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок
отримувача або видачі її йому у готівковій формі.
Згідно ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі невиконання або
неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Місцевий і апеляційний суди дійшли правильного висновку про те,
що при перерахуванні коштів з рахунку позивача відповідач
самостійно обрав трасу платежу, без врахування обмежень, які
існують у США по такому платежу, хоч і повинен був це зробити.
Таким чином відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів
щодо належного виконання зобов’язання і не забезпечив
надходження коштів позивача за призначенням. Оскільки,
відповідач свої зобов’язання перед позивачем по перерахуванню
коштів не виконав суди правомірно стягнули 47745,55 грн. -
сплаченої грошової суми за договором на здійснення
розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті від
01.01.2002 р. та понесені позивачем збитки на загальну суму –
33073,90 грн.
У касаційній скарзі відповідач посилається на відсутність його
вини в спричиненні позивачу шкоди, тому що йому не було відомо і
він не міг знати про існування обмежень використання коштів
клієнтами банку, якому ним перераховані кошти позивача. Ці
твердження були предметом дослідження в суді першої і другої
інстанції, які підставно їх спростували як такі, що не
відповідають умовам договірних зобов’язань сторін.
Інші доводи скарги зводяться до необхідності вирішення
касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів
відповідача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого
та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене, у справі відсутні підстави для задоволення
касаційної скарги та скасування ухвалених законних і
обґрунтованих судових рішень.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 111-9,111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду м. Києва від 19.08.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.11.2003 р. залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ КБ
“Надра” – без задоволення.