Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 2-15/3071-2003
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін:
позивача присутні
відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції в
судовому засіданні місті Керчі
касаційну скаргу
у справі № 2-15/3071-2003
на постанову від 24.06.2003р
Севастопольського апеляційного господарського суду
за позовом Колективного підприємства "КБУ"
до Державної податкової інспекції в
місті Керчі
про визнання частково недійсним рішення
Державної податкової інспекції в
місті Керчі
Колективне підприємство "КБУ" звернулося з позовом до
господарського суду Автономної
Республіки Крим про визнання недійсним рішення Державної
податкової інспекції в місті Керчі № 452-23-2-05428955 від 10
квітня 2002 року, в частині донарахування податку на прибуток за 4
квартал 2001р. в розмірі 61584,3грн. та штрафних санкцій по
податку на прибуток за 4 квартал 2001р. в розмірі 3618грн., а
також про визнання незаконним роз'яснення Державної податкової
Адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової
Адміністрації України від 02.08.2001р. № 310 ( va310225-01 ) (va310225-01)
.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
4.03.2003р. вимоги позивача були задоволені частково. Рішення
Державної податкової інспекції в місті Керчі № 452-23-2-05428955
від 10 квітня 2002 року було визнано недійсним в частині
донарахування податку на прибуток за 4 квартал 2001р. в розмірі
61584,3грн. та штрафних санкцій по податку на прибуток за 4
квартал 2001р. в розмірі 3618грн, з посиланням на те, що позивач
правомірно включив до валових витрат за 4 квартал 2001р. суми
внесених податків та зборів. В решті частині позову провадження у
справі припинено у зв'язку з тим, що вимога визнання незаконним
роз'яснення Державної податкової Адміністрації України не
підвідомча господарським судам України. Судові витрати були
віднесені на відповідача.
Не погодившись з зазначеним рішенням Державна податкова інспекція
звернулося з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного
господарського суду в якій просила рішення місцевого
господарського суду скасувати, а в задоволенні позовних вимог
відмовити.
За скаргою Державної податкової інспекції в місті Керчі
Севастопольський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим та постановою від
24.06.2003р. залишив його без змін, а скаргу без задоволення.
Постанова вмотивована тим, що Державна податкова інспекція
прийняла рішення про донарахування податку на прибуток та
застосування фінансових санкцій за несплату податку на прибуток в
межах своєї компетенції, проте з порушенням норм чинного
податкового законодавства.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду у цій справі скасувати та прийняти нове
рішення. Відповідач мотивував касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема
касаційну скаргу скаржник обґрунтовує невірним застосуванням
попередніми судовими інстанціями приписів підпункту 5.2.5 пункту
5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з посиланням на те, що до складу
валових витрат включаються суми внесених (донарахованих) податків,
зборів , встановлених Законом України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. Оскільки суми зборів не
внесені до бюджету та зняті з нарахування згідно з вимогами Закону
України "Про оподаткування ophasrjs підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
така сума витрат підлягає виключенню із складу валових витрат, що,
на думку скаржника, веде до донарахування податку на прибуток та,
відповідно, штрафних санкцій.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, які
брали участь у розгляді касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
Автономної Республіки Крим та постанові Севастопольського
апеляційного господарського суду у цій справі, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція виходить з обставин,
встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанцій.
При розгляді справи господарські суди першої та апеляційної
інстанції встановили.
10 квітня 2002 року на підставі акта документальної перевірки
позивача, яка проводилась за період з 01.09.1999 по 31.12.2001
року, Державною податковою інспекцією у місті Керчі було прийняте
податкове рішення № 452-23-2-05428955, яким позивачеві, як
платнику податків, за допущені порушення підпунктів 5.2.1 і 5.2.5
пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, визначена сума податкових зобов'язань
з податку на прибуток 62961,3 в тому числі за ІУ квартал 1999 року
- 1377 гривень, за ІV квартал 2001 року - 61584,3 гривні, а також
застосовані штрафні (фінансові) санкції.
В акті документальної перевірки від 28.03.2002 року № 23-2-41
зазначено, що платником податку не були зменшені збитки за 9
місяців 2001 року в межах списаних на підставі пункту 18.1 статті
18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
податків і зборів в сумі 400676,10 гривень. При цьому
податкова інспекція наголошувала, що це, як результат, привело до
завищенню збитків за 2000 рік на 10931,70 гривень та до зменшення
оподатковуваного прибутку підприємства за 1999, 2001 роки .
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом оподаткування є прибуток ,
який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового
доходу звітного періоду визначеного згідно з пунктом 4.3 цього ж
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на суму валових витрат і амортизаційних
відрахувань.
За приписами підпункту 5.2.2 пункту 5.23 статті 5 Закону про який
ідеться до складу валових витрат включаються суми внесених
(нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів),
встановлених Законом України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, за виключенням податків і зборів (обов'язкових
платежів) передбачених підпунктами 5.3.3 і 5.3.4 пункту 5.3 статті
5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В пункті 6.1 статті 6 цього ж Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
в тому разі коли об'єкта оподаткування за результатами gb3rmncn
періоду має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних
відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта
оподаткування наступного звітного (податкового) періоду, а також
кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) періодів до
повного погашення такого від'ємного значення об'єкта
оподаткування.
При вирішенні спору місцевий та апеляційний суди виходили з того,
що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ні Закон України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачає обов'язку для платника податку
зменшити об'єкт оподаткування в наступному звітному періоді у
зв'язку із списанням податкового боргу та заборони щодо
перенесення збитків попередніх податкових періодів на наступні.
Проте при розгляді спору місцевий та апеляційний суди не
врахували, що за змістом підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат дозволяється включення вже
сплачених або нарахованих (хоча ще і не сплачених) податків, але
таких, які презюмуються до сплати в майбутньому.
Проведене списання позбавляє платника податків необхідності
здійснювати таку сплату та, відповідно, нести витрати.
Попередніми судовими інстанціями не досліджувалось та не
встановлювалось питання наявності у платника податку збитків після
здійсненого списання податкового боргу, їх суму та яким чином це
могло вплинути на формування прибутку того податкового періоду за
який проведено донарахування.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та
неправильне застосування норм матеріального права призвели до
неправильного вирішення спору, що дає підстави для скасування всіх
ухвалених у цій справі судових рішень та передачі справи на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які
мають юридичне значення її розгляду, правильно застосувати норми
матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та
прийняти нове рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 4
березня 2003р та Севастопольського апеляційного господарського
qsds від 24 червня 2003 року у справі № 2-15/307 1-2003 скасувати,
справу скерувати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі
задовольнити частково.