ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.01.2004 Справа N 340/9-405
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
парфумерно-косметичної фірми "ХХХ"
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 25.06.2003 року
у справі
за позовом Виробничого акціонерного товариства "YYY"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
парфумерно-косметичної фірми "ХХХ"
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Вінницької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
з останнього 102 671,50 грн., у т.ч. 75 644,52 грн. основного
боргу,19 063,32 грн. відсотків за товарний кредит, 958,74 грн. 3%
річних , посилаючись на те, що відповідач порушив договірні
зобов'язання з оплати за поставлену продукцію.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.11.2002
року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 75 644,52
грн. основного боргу, 958,74 грн. 3% річних, 766,03 грн. витрат по
сплаті державного мита, 88,04 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, а в решті позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
25.06.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено та
стягнуто з відповідача 75 644,52 грн. основного боргу, 80,63 грн.
річних, 757,25 грн. витрат по сплаті державного мита, 93,40 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду Вінницької області від 25.11.2002 року та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.06.2003 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального
і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає законодавству, і просить залишити її
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримав через своїх
представників за довіреностями продукцію на загальну суму
83 787,48 грн. на підставі накладних № 108 від 13.06.2001 року, №
172 від 20.09.2001 року, № 178 від 28.09.2001 року, № 203 від
24.10.2001 року, № 3 від 16.01.2002 року, № 14 від 18.02.2002
року, та провів часткові розрахунки з позивачем за отриманий товар
у сумі 8 141,96 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить
75 644,52 грн., що підтверджується актом звірки взаємних
розрахунків від 07.10.2002 року.
Відповідно до ст. 165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування,
кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести
виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке
зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги
кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із
закону, договору або із змісту зобов'язання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимогу про сплату
боргу, викладену позивачем в претензії, відповідач отримав
11.06.2002 року, а, отже, прострочку виконання грошового
зобов'язання з урахуванням вимог ст.165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
слід рахувати з 18.06.2002 року.
Згідно ст.214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних з
простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений
інший розмір процентів.
За таких умов, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного
висновку, що з відповідача підлягає стягненню окрім 75 644,52 грн.
основного боргу, також і 80,63 грн. річних за період з 18.06.2002
року по 30.06.2002 року, який ґрунтується на матеріалах справи.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків Житомирського
апеляційного господарського суду.
За таких обставин, оскаржена постанова суду є законною та
обґрунтованою, і тому її слід залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
парфумерно-косметичної фірми "ХХХ" залишити без задоволення, а
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.06.2003 року - без змін.
Поновити виконання постанови Житомирського апеляційного
господарського суду від 25.06.2003 року.
Головуючий В. Перепічай
Судді: І. Вовк
П. Гончарук