ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 33/49
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого)
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "XXX"
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.09.2003 року
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "XXX"
до Комунального житлового господарства № 99
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 727572,66 грн., збитків від
інфляції в сумі 85137,78 грн. та 3% річних у сумі 53821,42 грн.,
посилаючись на неналежне виконання останнім договірних зобов'язань
з оплати за виконані роботи.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив і
доповнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача
заборгованість у сумі 781053,48 грн., збитки від інфляції в сумі
106187,77 грн. і 3% річних у сумі 58377,20 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
08.04.2003 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29.09.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено
і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення
суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає вимогам законодавства, і тому просить
залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано
договір № 46 від 01.02.2000 року на повне технічне обслуговування,
ремонт ліфтів та диспетчерських систем, і з боку відповідача було
зазначено про підписання цього договору з протоколом розбіжностей,
який судом було залучено до справи.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача основного боргу, збитків від інфляції та 3% річних з
підстав неналежного виконання зобов'язань за договором № 46 від
01.02.2000 року .
Приймаючи постанову про відмову в позові, апеляційний суд виходив
з того, що договір № 46 01.02.2000 року є неукладеним, а спірні
правовідносини, що виникли між сторонами є позадоговірними.
Проте, зазначені висновки апеляційного суду в порушення норм
процесуального права ст. ст. 32-34, 36, 38, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ґрунтуються на неповно
з'ясованих обставинах справи.
Відповідно до вимог ст. 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних
випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Отже, виходячи з вимог зазначеної норми матеріального права суду
слід було з'ясувати, щодо яких умов договору сторонами не було
досягнуто згоди та чи є вони істотними для даного виду договору, а
звідси, судом не було досліджено правову природу спірного
договору. При цьому, апеляційний суд, зробивши висновок про те, що
спірні правовідносини є позадоговірними, не з'ясував питання чи
фактично виконувався сторонами зазначений договір, не перевірив
обставини, пов'язані з укладанням спірного договору, та доводів
сторін щодо виникнення розбіжностей до нього.
До того ж, апеляційний суд не звернув уваги на те, що заявлені
вимоги виникли не тільки із спірного договору, а й з інших
договорів, які були раніше укладені між сторонами, та не з'ясував
належним чином обґрунтування і підстави розміру позовних вимог.
У той же час, суд першої інстанції також зробив висновки, що
ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах, які мають суттєве
значення для правильного застосування норм матеріального права.
Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позов у повному
обсязі, на підставі умов спірного договору не звернув уваги на те,
що заявлені вимоги у певній частині виникли і з інших договорів,
укладених між сторонами раніше, які, залучивши до матеріалів
справи, не дослідив та не дав їм ніякої правової оцінки. При цьому
суду слід було ретельніше дослідити обґрунтування та підстави
заявленого позову, і з'ясувати з яких же договорів виникли
зобов'язання у відповідача, виходячи із розміру заявлених вимог та
яка правова природа зазначених договорів.
Разом з цим, суду належало перевірити доводи сторін, що мають
правове значення для вирішення спору, та навести у прийнятих
рішеннях правове обґрунтування їх прийняття чи відхилення.
За таких обставин прийняті у даній справі рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід врахувати наведене і вирішити
спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29.09.2003 року та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 08.04.2003 року скасувати, і справу № 33/49 передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук