ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 33/20-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційне
подання заступника прокурора Київської області на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2003 року у
справі №33/20-03 за позовом Закритого акціонерного товариства
"XXX" до H-ської виправної колонії №33 про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості у сумі 477 291,85 грн. і пені в сумі 35 201,90
грн., посилаючись на невиконання останнім договірних зобов'язань
щодо оплати за поставлений природний газ.
Рішенням господарського суду Київської області від 26.05.2003 року
визнано недійсною додаткову угоду б/н від 18.01.2000 року до
договору №369/97- КИ від 01.02.1997 року, укладеного між
сторонами, та в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції частково
скасовано і стягнуто з відповідача на користь позивача основний
борг у сумі 477 291, 85 грн. і пеню в сумі 33 537, 34 грн., в
іншій частині позову відмовлено.
У касаційному поданні заступник прокурора вважає, що апеляційним
судом неправильно застосовано норми матеріального права та
порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним
постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін.
Доповідач - Вовк І.В.
У відзиві на касаційне подання позивач вважає, що постанову
апеляційного господарського суду винесено з дотриманням норм
матеріального та процесуального права і просить її залишити без
змін.
Відзив на касаційне подання від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційного подання та відзиву на нього, перевіривши матеріали
справи та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційне
подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним
товариством "XXX" та H-ською виправною колонією було укладено
договір №369/97 -КИ від 04.01.1997 року про поставку природного
газу, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти
відповідачу, а відповідач - приймати природний газ та оплачувати
його вартість. П.8.1 цього договору визначено, що договір вступає
в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.1997 року, з
можливою пролонгацією, а в частині взаєморозрахунків - до повного
їх здійснення.
18.01.2000 року додатковою угодою, яка є додатком №14 договору
№369/97-КИ та невід'ємною частинною договору №369/97-КИ, сторони
продовжили строк дії зазначеного договору в частині остаточного
розрахунку до 30.12.2000 року.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у лютому - грудні
1997 року поставив відповідачу природний газ загальним обсягом
1596,994 тис. куб. м., що підтверджується наявними в справі актами
приймання -передачі природного газу та не оспорюється
відповідачем.
Ціна газу визначена п.3.5 договору (в редакції додаткової угоди
від 29.09.97 р.) і становить 81, 67 дол. США за одну тис.куб.м,
без ПДВ.
Відповідач вартість отриманого газу у сумі 139 093,31 дол. США не
сплатив, чим порушив зобов'язання по договору поставки.
01.02.1997 року Закрите акціонерне товариство "XXX" та Акціонерне
товариство "YYY" уклали договір №557-У/97 про уступку вимоги,
відповідно до умов якого позивач уступає, а Акціонерне товариство
"YYY" приймає право вимоги до підприємств-споживачів природного
газу по їх зобов'язанням відповідно до договорів згідно з
переліком, зазначеним в додатку №1. Вимоги складають права
позивача по зобов'язанням боржників здійснити розрахунки за
фактично спожитий ними природний газ.
Серед боржників в переліку підприємств згідно з цим додатком
зазначено H-ську виправну колонію №33.
Сума боргу відповідача за договором №369/97 - КИ відповідно до
доповнень №1 та №4 до договору №557-У/97 про уступку вимоги
визначено у розмірі 21 882,52 дол. США, 18 066, 98 дол. США,
5 016,02 дол. США та 4 655,30 дол. США , всього 49 620, 66 дол.
США.
Суд, вирішуючи спір, у порушення норм процесуального права
ст.ст.32-34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зробив висновки,
що грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, та прийняв
рішення, які не відповідають вимогам норм процесуального права
ст.ст.84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції,
виходив з чинності укладеної між сторонами додаткової угоди б/н
від 18.01.2000 року щодо строків розрахунків, не усунувши при
цьому порушення допущеного судом першої інстанції, який визнав
зазначену угоду недійсною, оскільки обидва висновки судів зроблені
без належного з'ясування обставин, пов'язаних з укладенням спірної
угоди та її схваленням відповідачем.
Вирішуючи спір, суду слід було ретельніше з'ясувати питання про
те, за яких обставин укладалася спірна додаткова угода з
урахуванням доводів обох сторін та їх фактичних дій, пов'язаних з
виконанням договірних зобов'язань, і надати встановленим
обставинам правову оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
До то ж, зробивши висновки щодо здійснення підпису і відбитку
печатки на спірній додатковій угоді, суди взяли на себе не
властиві для них функції, оскільки для роз'яснення питань, що
виникають при вирішенні господарського спору і потребують
спеціальних знань, господарський суд призначає відповідну судову
експертизу за вимогами ст.41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У той же час, суд першої інстанції, визнаючи за власною
ініціативою недійсною додаткову угоду на підставі ст.48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, у прийнятому рішенні не вказав, вимогам якого закону
вона не відповідає, та не обговорив питання про застосування
реституційних наслідків, які передбачені ч.2 ст. 48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, що є обов'язком суду.
При цьому суду належало з'ясувати питання про те, чи, виходячи із
змісту і предмету спірних правовідносин та зобов'язань, що виникли
у відповідача, з урахуванням фактичного виконання взятих на себе
договірних зобов'язань кожною стороною, була необхідність
застосування судом п. 1 ст.83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з цим, суд першої інстанції, відмовляючи в позові за
пропуском строку позовної давності на підставі ст. ст. 71,75 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, допустив помилку і не врахував, що згідно ст.
80 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк позовної давності пропущений
з поважних причин, порушене право підлягає захистові.
Причини пропуску строку позовної давності місцевим господарським
судом в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
з'ясовувались.
Окрім того, попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що
позивач частину своїх вимог за спірним договором до відповідача
уступив третій особі, та не з'ясували, чи розмір заявлених вимог
за даним спором відповідає обсягу вимог, на які має право позивач,
і, залучивши до матеріалів справи договірні документи про уступку
вимоги, не дали їм ніякої правової оцінки.
За таких обставин, судові рішення попередніх судових інстанцій не
можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід повно та всебічно
встановити обставини справи, перевірити доводи сторін, що мають
правове значення для вирішення спору і навести правове
обґрунтування прийняття чи відхилення зазначених доводів та
ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання заступника прокурора Київської області
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 року та рішення господарського суду Київської області
від 26.05.2003 року скасувати, і справу №33/20-03 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук