ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 30/49-03-1422
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Божок В.С. - головуючого,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства "ХХХ", м. Н-ськ
на рішення господарського суду Одеської області
від 27.03.03
за позовом Регіонального відділенні Фонду
державного майна України по Н-ській
області
до 1) ТОВ "YYY", м. Н-ськ
2) ПП "XXX", м. Н-ськ
3-тя особа приватне підприємство "ZZZ", м. Н-ськ
про визнання недійним договору купівлі-
продажу та повернення майна
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: 1) не з'явилися;
2) А.А.А.
від 3-ої особи: Б.Б.Б.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 27.03.03 господарського суду Одеської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним договору
купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.09.02, укладеного між
ТОВ "YYY" та ПП "XXX". Зобов'язано ПП "XXX" (ХХХХ1, м. Н-ськ,
вул.П-ська, 99, код Х2) повернути Регіональному відділенню Фонду
державного майна України по H-ській області придбане за договором
купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.09.02 майно, а саме:
столову літ."А", піонерську літ. "Б", медпункт літ. "В", спальний
корпус літ. "Е", житловий літ. "Д", адміністративний корпус літ.
"Р",загальною площею 1346,9 кв.м., навіси літ. "Ж", "З", "Й", "Л",
"К", вбиральні літ. "М", "Н", сміттєзбиральник літ. "О", сторожку
літ. "П", яке розташоване за адресою: м. Н-ськ, вул. О-на, 88.
Рішення мотивовано тим, що оскаржуваний договір підлягає визнанню
недійсним згідно ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, як такий що
суперечить вимогам законодавства України.
Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо
майно за плату придбане у особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати
(добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно
від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або
особою, якій майно було передане власником у володіння, або
викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом
поза їх волею, а якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не
мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в
усіх випадках.
Відповідно до ст. 225 Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо
продавець майна не є його власником, покупець набуває право
власності лише в тих випадках, коли відповідно до ст. 145 Кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
власник не має права витребувати від нього майно.
Не погоджуючись з даним рішенням ПП "XXX" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить його
скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми
процесуального права, а саме ст.ст. 56, 57, ст. 64, п. 3 ст. 65
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з тих
підстав, що оскаржуване рішення було винесено без участі
відповідачів, які взагалі не були повідомленні про розгляд справи
в суді. Невірно застосовані норми матеріального права, а саме ч. 2
ст. 48, ст. 145 та ст. 225 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки при визнанні договору недійсним кожна сторона зобов'язана
повернути іншій стороні все отримане за договором. Однак, у ПП
"XXX" не існує зобов'язальних відносин з ФДМ України в Н-ській
області.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
ТОВ "YYY" та ПП "XXX" 17.09.02 уклали договір купівлі-продажу
нежитлових приміщень, відповідно до умов якого ТОВ "YYY" продав, а
ПП "XXX" придбав об'єкти нерухомості, а саме: столову літ."А",
піонерську літ. "Б", медпункт літ. "В", спальний корпус літ. "Е",
житловий літ. "Д", адміністративний корпус літ. "Р",загальною
площею 1346,9 кв.м., навіси літ. "Ж", "З", "Й", "Л", "К",
вбиральні літ. "М", "Н", сміттєзбиральник літ. "О", сторожку літ.
"П", яке розташоване за адресою: м. Н-ськ, вул. О-на, 88.
Свідоцтво про право власності № 019772 від 31.05.02, видане
виконкомом H-ської міської ради.
За твердженням представника ПП "XXX" вони взагалі не були
повідомленні про розгляд справи у суді, ухвали про призначення
справи до розгляду та рішення суду вони не отримували, про
прийняте рішення вони взнали тільки від державного виконавця, який
прийняв постанову про виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є
в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності
будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і
місце засідання суду.
В рішенні суду від 27.03.03. вказано, що відповідачі ПП "XXX" та
ТОВ "YYY" про час і місце судового засідання були повідомленні
належним чином, але в судове засідання не з'явилися, тому справа
розглянута за наявними матеріалами, відповідно до ст. 75
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Однак, господарський суд в кожному конкретному випадку повинен з
урахуванням конкретних обставин у судовому засіданні розглянути
питання чи направлялися відповідачам копії позовних вимог,
оскільки на поштових квитанціях які додані до позовної заяви, не
вказана адреса, за якою направлені копії позовних заяв, чи
отримували відповідачі ухвали суду про призначення справи до
розгляду, зокрема, за якими адресами направлялися ухвали,
враховуючи, що обидва відповідачі в судовому засіданні не були
присутні.
Виходячи з викладеного у відповідачів була відсутня інформація про
порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, у
зв'язку з чим було порушено їх право на прийняття участі у
розгляді справи та ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду Одеської області.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 1117, 1119,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 27.03.03. господарського суду Одеської області зі
справи №30/49-03-1422 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко