ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 27/86
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Центральної МДПІ у м. Кривому Розі
матеріали касаційної
скарги
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 09.07.2003
у справі Дніпропетровської області
господарського суду
за позовом ВАТ “Криворізький Центральний рудо
ремонтний завод” м. Кривий Ріг
до Центральної МДПІ у м. Кривому Розі
про визнання недійсним рішення
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Санжаревський Є.М. – за довіреністю № 045-28 від
13.01.2004
- відповідача: Золотарьова М.К. – за довіреністю № 898/10/100
від 19.01.2004-02-06;
Мазько Н.А. – за довіреністю № 741/10/100 від
19.01.2004;
Трофімова Л.В. – за довіреністю № 896/10/100 від
19.01.2004;
Котуранов Л.В. – за довіреністю № 897/10/100 від
19.01.2004
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року ВАТ “Криворізький Центральний рудо ремонтний
завод” звернувся до суду з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення – рішення Центральної МДПІ у м. Кривому
Розі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.05.2003 позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.07.2003 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими рішеннями податкова інспекція
подала касаційну скаргу в якій просить скасувати судові рішення
повністю та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у
задоволенні позовних вимог товариству.
В обґрунтування своїх вимог податкова інспекція посилається на
те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права,
що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами
перевірки господарської діяльності позивача, 12.02.2003 ДПІ у
Саксаганському районі м. Кривого Рогу було прийнято
повідомлення-рішення № 0000122301/0, яким визначено суму
податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі
1943815грн.50 коп. , в тому числі 1295877грн. – основний платіж
і 647938 грн. – штрафні санкції.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання зазначеного рішення
недійсним, суди мотивували свій висновок тим, що акт перевірки
№ 5-23/2 ДПІ у Саксаганському районі складено з порушенням
вимог п. 1.4. Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, який
затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України
від 16.09.2002р. № 429 і зареєстрований в Міністерстві юстиції
України 29.12.2002р. № 1023/7311 та тим, що висновки ДПІ,
викладені в акті перевірки про встановлення фактів реалізації
покупної продукції за цінами нижчими цін придбання не
відповідають вимогам п. 1 ст. 23 Закону України “Про
підприємства України” ( 887-12 ) (887-12)
.
Але з таким висновком судів погодитись не можна, оскільки акт
перевірки № 5-23/2 складений згідно ч. 2 п. 1.2 ст. 1 Порядку
оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб’єктами
підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями та
іншими відокремленими підрозділами ( z1023-02 ) (z1023-02)
, який
затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України
від 16.09.2002 № 429 та п. 3; п. 5 Указу Президента України “Про
деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності“від
23.07.1998 № 817/98.
Порушення ДПІ строку для винесення податкового
повідомлення-рішення, передбаченого Порядком № 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
не може бути підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
№ 283 під визначенням
терміну “валові витрати” слід розуміти, що валові витрати
виробництва та обігу це – сума будь-яких витрат платника податку
у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 283 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
- дохід
отриманий платником податку від продажу товарів пов'язаним
особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за
звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу,
згідно п. п 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 даного Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
положення п.п. 7.4.1 поширюється на операції з юридичними
особами, які не є платником податку на прибуток, встановленого
ст. 10 цього Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
. Відповідно п.п. 2.1.2 та
2.1.3 ст. 2 ЗУ № 283 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
визначено коло платників
податків з числа нерезидентів.
В даному випадку філії або представництва на території України
підприємств-нерезидентів, які придбали продукцію у ВАТ “КЦРЗ”
відсутні. Юридичні особи -нерезиденти, не є платниками податку
на прибуток.
Дані обставини судами не досліджувались і належної юридичної
оцінки їм не дано.
Показник господарської діяльності та обігу оподаткованого
податком прибутку визначається за підсумками відповідного
податкового періоду. Всі витрати платника податків здійснені на
протязі податкового періоду з кожної операції підлягають оцінці
на предмет можливості їх віднесення на валові витрати. При
цьому, повинен прийматись до уваги не тільки договір, у
відповідності до якого здійснені витрати, але і характер
наступного використання придбаних товарів. Вони можуть бути
придбані як для використання у господарській діяльності з метою
отримання прибутку, так і для використання не пов'язаними з
даною метою.
Судами не досліджувались і не перевірялись угоди та операції по
них за період з.09.2000 по липень 2002 на предмет придбання
товару з метою отримання прибутку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбавши товар тут
же його реалізовував за цінами, нижчими за ціну придбання. Судом
не встановлено в силу яких умов підприємство змушено було
продати нерезидентам придбаний товар дешевше ніж ціна придбання.
Закріплене в п. 1 ст. 23 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
право на реалізацію продукції, майно за
цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на
договўрнўй основі, а у випадках передбачених законодавчими
актами України - за державними цінами і тарифами, регулює
цивільні та інші відносини з участю підприємств, але не
розповсюджується на податкові відносини та не може припинити дії
п. 1.32 ст. 1 і п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
№ 283.
Як вже зазначалося, визначення терміну “валові витрати”
міститься у п. 5.1. ст. 5 ЗУ № 283 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, де
встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
У відповідності до п. 1.32 ст. 1 ЗУ № 283 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
,
господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність
позивача, направлена на отримання доходу в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня
участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною,
постійною та суттєвою.
Судами також не вірно зроблений висновок про неправомірність
застосування ДПІ норми п. 13 Указу Президента № 817/98
( 817/98 ) (817/98)
, за перевірений період з.09.2000 по вересень 2001,
згідно з яким звичайні ціни можуть встановлюватися органами
виконавчої влади, з посиланням на те, що відсутній порядок
встановлення звичайних цін, оскільки відсутність механізму
застосування норми права не призупиняє її дію.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судові рішення
попередніх інстанцій постановлені з порушенням вимог норм
матеріального й процесуального права – повно і всебічно не
досліджені всі обставини справи, які мають суттєве значення для
вирішення спору та не дана їм належна юридична оцінка.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду належить усунути зазначені
недоліки, вжити заходів, щодо всебічного, повного, об’єктивного
вирішення спору, перевірити фактичні обставини, та постановити
обґрунтоване законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.07.2003 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 22.05.2003 у справі № 27/86 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.