ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 16/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"С", м. Херсон (далі - ТОВ "С")
на рішення господарського суду Херсонської області від 06.08.2003
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
24.10.2003
зі справи № 16/14
за позовом приватного підприємця В-ка М.М., м. Херсон (далі - ПП
В-ко М.М.)
до ТОВ "С"
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 38 326,12
грн. за надані юридичні послуги.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: не з'явились, відповідача:
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) позивач до
прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і
просив стягнути додатково 2911, 30 грн. основного боргу та
заборгованість за гонораром у розмірі 3170 грн. З урахуванням
збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 44
407, 42 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.08.2003,
залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.10.2003, позов задоволено частково на
суму 22 424,12 грн.; з ТОВ "С" на користь ПП В-ко М.М. стягнуто
основний борг у сумі 6 132,87 грн., 16 002,00 грн. штрафу та
289,25 грн. пені, всього 22 424,12 грн.; у задоволенні решти
позову відмовлено. Рішення судових інстанцій з посиланням на
приписи статей 151, 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК) та пунктів 2.1.5 та 6.2 договору від
26.10.2002 № 096-02- 36/спд про надання юридичних послуг
мотивовано тим, що відповідно до взятих на себе зобов'язань ТОВ
"С" повинно погасити заборгованість (основний борг, пеню, штраф)
за надані юридичні послуги.
У касаційній скарзі від 05.11.2003 ТОВ "С" просить скасувати
рішення судових інстанцій та припинити провадження у справі.
Скаржник вважає, що договір від 26.10.2002 № 096-02- 36/спд про
надання юридичних послуг укладено між ТОВ "С" та Правовим Центром
"П", а справу має бути припинено провадженням на підставі пункту
1-1 статті 80 ГПК з огляду на відсутність предмету спору.
Додатковими мотивами скарги зазначено те, що зобов'язання за
зазначеним договором можуть бути виражені лише у валюті України,
умову договору про сплату неустойки не можна вважати укладеною
згідно з вимогами статті 179 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги. Представник ПП В-ка М.М. в судове
засідання не з'явився.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність
підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ТОВ "С" (замовником) та Правовим Центром "П" в особі ПП В-ко
М.М. (виконавцем) було укладено договір від 26.10.2002
№ 096-02-36/спд про надання комплексу юридичних послуг;
- за умовами договору від 26.10.2002 № 096-02-36/спд замовник
доручав, а виконавець брав на себе зобов'язання надати комплекс
правових послуг з юридичного супроводження господарської
діяльності замовника; послуги надаються на підставі заявок
замовника, який, у свою чергу, зобов'язується проводити своєчасний
розрахунок за надані послуги на умовах, передбачених договором;
- ПП В-ко М.М. виконав свої зобов'язання за договором від
26.10.2002 № 096-02-36/спд та заявкою № 01 від 26.10.2002 у
повному обсязі;
- ТОВ "С" не виконало взятих на себе зобов'язань щодо
перерахування позивачеві винагороди за надані послуги.
Визначальною причиною спору зі справи стало питання про особу
виконавця як сторони за договором від 26.10.2002 № 096-02-36/спд
про надання юридичних послуг. Судові інстанції у справі заперечили
доводи ТОВ "С" про укладення ним договору від 26.10.2002
№ 096-02-36/спд з Правовим Центром "П" як стороною цього договору.
Свій висновок про склад сторін даного договору судові інстанції
мотивували тим, що, по-перше, ПП В-ко М.М. має право
використовувати у своїй діяльності товарний знак Правового Центру
"П", по-друге, договір підписано ПП В-ком М.М. і засвідчено його
печаткою, і, по-третє, заявку № 01 від 26.10.2002 видано саме
підприємцю В-ку М.М. Цей висновок судових інстанцій є помилковим,
оскільки ними самими встановлено, що договір від 26.10.2002
№ 096-02-36/спд підписано уповноваженими особами сторін. Тому ПП
Вко М.М. є уповноваженою особою сторони у цьому договорі, тобто
Правового Центру "П", здійснює функції виконавця юридичних послуг
для замовника - ТОВ "С". Тому зобов'язання у ТОВ "С" з оплати цих
послуг могло виникнути лише перед Правовим Центром "П" як стороною
за договором, а не перед ПП В-ком М.М.
Відповідно до статті 41 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
угодами визнаються дії
громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав або обов'язків, а згідно зі статтею 62
ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена однією особою (представником) від
імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що
грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті,
безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і
обов'язки особи, яку представляють.
З огляду на встановлені у справі обставини судовими інстанціями
помилково визначено наявність у ПП В-ка М.М. права вимагати
виконання за договором від 26.10.2002 № 096-02-36/спд, а отже ними
задоволено вимоги особи, що не має такого права. Тому рішення
судових інстанцій по суті спору підлягають скасуванню, а у
задоволенні позову має бути відмовлено.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "С" зі
справи № 16/14 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від 06.08.2003
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
24.10.2003 з цієї справи скасувати.
3. У задоволенні позову приватного підприємця В-ка М.М. до
товариства з обмеженою відповідальністю "С" відмовити.