ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 14/50 "Д"
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С. - головуючого,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ"
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 02.06.03
у справі господарського суду Житомирської області
за позовом Першого заступника прокурора Н-ської області в
інтересах держави в особі РВФДМ України по
Н-ській області
до 1) ТОВ "ХХХ"
2) ВАТ "YYY"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
майна від 30.12.98
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.
від відповідачів: 1) Б.Б.Б.
2) не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 25.12.02 господарського суду Житомирської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним договору
купівлі-продажу магазину "XXX", укладеного 30.12.98 між ВАТ "YYY"
та ТОВ "ХХХ" з моменту його укладення.
Постановою від 02.06.03 Житомирського апеляційного господарського
суду рішення від 25.12.02 господарського суду Житомирської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ст. 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачає, що тільки власник на свій розсуд
володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Виходячи з наведеного, ВАТ "YYY" не вправі був відчужувати майно,
якого він не є власником. Договір купівлі-продажу від 30.12.98
суперечить вимогам законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 48
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода, яка
не відповідає вимогам закону.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "ХХХ" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що відповідно до ст. 145 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо майно за плату придбане у особи,
яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не
повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі
витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно
загублене власником або особою, якій майно було передане власником
у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх
володіння іншим шляхом поза їх волею. Однак, жодна із вказаних
підстав витребування майна у добросовісного набувача не міститься
в договорі купівлі-продажу, який оспорюється. По диспозиції ст.
145 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
добросовісним має
вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що
набуває майно у особи, яка не має права його відчужувати.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
ВАТ "YYY" та Спільна фірма "ХХХ" у формі товариства 30.12.98
укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину "ХХХ"
загальною площею 94,9 кв.м., який знаходиться адресою: смт. Ч-ськ,
вул. Л-на, 99, Я-ського району Н-ської області. Договір
посвідчений державним нотаріусом Я-ської державної нотаріальної
контори.
Господарським судом встановлено, що приміщення магазину
знаходилось на балансі ВАТ "YYY", але в процесі приватизації
товариства не увійшло до його статутного фонду, а залишилось у
державній власності.
Відповідно до вимог чинного законодавства здійснення приватизації
державного майна покладено на Фонд державного майна, його
регіональні відділення ті представництва. Щодо майна, яке не
увійшло до статутного фонду ВАТ "YYY", то регіональне відділення
ФДМУ по Н-ській області виступає органом управління, який вибирає
та забезпечує спосіб та умови подальшого використання майна
відповідно до Положення про управління державним майном, яке не
увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі
приватизації, та перебуває на їх балансі ( z0414-99 ) (z0414-99)
,
затвердженого наказом Фонду Державного майна України, Міністерства
економіки України від 19.05.1999р. № 908/68.
Статтею Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачено, що
тільки власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається належним йому майном.
Господарським судом правомірно встановлено, що ВАТ "YYY" не вправі
був відчужувати майно, власником якого він не є.
Надаючи правову оцінку вищевказаному договору купівлі-продажу
майна від 30.12.98 господарський суд не дослідив повноваження
Д.Д.Д., яка діяла від імені ВАТ "YYY", підписуючи даний договір.
При розгляді справи господарський суд не надав правової оцінки
тому факту та не залучив до участі у справі К.К.К., якій
відповідно до договору купівлі-продажу майна від 22.12.01 ТОВ
"ХХХ" продало приміщення оспорюваного магазину за адресою: смт.
Ч-ськ, вул. Л-на 99, Я-ського району Н-ської області і вона на
даний час є його власником, тому розгляд даного спору зачіпає її
права та обов'язки. Господарський суд також не дослідив питання чи
є К.К.К. добросовісним набувачем майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є
в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський
суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків
осіб, які не були залучені до участі у справі.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду Житомирської області.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111 - 11, 111 - 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 25.12.02 господарського суду Житомирської області та
постанову від 02.06.03 Житомирського апеляційного господарського
суду зі справи № 14/50 "Д" скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Житомирської області
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко