Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 11/282
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому ЗАТ “Національна енергетична
судовому засіданні компанія “Енергетика та паливо
касаційну скаргу України”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 13.10.2003
р.
у справі господарського м. Києва
суду
за позовом Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України”
до ЗАТ “Національна енергетична
компанія “Енергетика та паливо
України”
про стягнення 102 159 123,55 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Громніцький Ю.П. – дов. від 14.04.2002 р. № 14/167;
від відповідача: Золотар В.П. – дов. від 19.09.2003 р.
№ 228-01/03, Закревська Л.В. – дов. від 08.01.2003 р.
№ 3319-01/03;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.08.2003 р. у справі
№ 11/282 задоволено позов Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” про стягнення з ЗАТ “Національна енергетична
компанія “Енергетика та паливо України” 102 159 123,55 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
м. Києва від 06.08.2003 р. залишено без змін.
ЗАТ “Національна енергетична компанія “Енергетика та паливо
України” у поданій касаційній скарзі просить постанову
Київського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду м. Києва у даній справі скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, касаційна скарга мотивована тим, що між НАК “Нафтогаз
України” та ЗАТ “Майстер брок” 16.06.2000 р. був укладений
договір на продаж векселів № К-ПР-065, відповідно до якого НАК
“Нафтогаз” доручив здійснити продаж простих векселів номінальною
вартістю 351 000 000,00 грн. через третіх осіб, а саме через ЗАТ
НЕК “Енергетика та паливо України”, що підтверджується листом
від 16.06.2000р. НАК “Нафтогаз України”.
Відповідно до листа НАК “Нафтогаз України” від 16.06.2000 р.,
22.06.2000 р. було укладено договір купівлі-продажу простих
векселів № К-ВП-065/066 між ЗАТ НЕК “Енергетика та паливо
України” та ЗАТ “Майстер брок”.
До підписання договору купівлі-продажу простих векселів
№ К-ВП-065/066 НАК “Нафтогаз України” у зазначеному листі від
16.06.2000 р. визначила порядок розрахунків за прості векселі,
де вказувалося, що 75% від загальної суми ЗАТ НЕК “Енергетика та
паливо України” розраховується з НАК “Нафтогаз України”, а
залишок суми, в даному випадку 91 379 045,28 грн., буде
проведено через дочірню компанію НАК “Нафтогаз України” – ДК
“Газ України”.
Свої зобов’язання ЗАТ НЕК “Енергетика та паливо України”
відповідно до листа від 16.06.2000 р. перед НАК “Нафтогаз
України” виконала, розрахувалося на суму 259 520 954,72 грн.
Щодо суми боргу, то ЗАТ НЕК “Енергетика та паливо України”
відповідно до ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не є належним
відповідачем по справі, оскільки товариство здійснило розрахунки
з ДК “Газ України”, так як ДК “Газ України” передала право
вимоги ЗАТ “Ітера-Нива”, а остання передала право вимоги
Українському кредитному банку, і в подальшому з Українським
кредитним банком ЗАТ НЕК “Енергетика та паливо України” був
підписаний протокол зарахування однорідних вимог.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.96 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(з подальшими змінами і доповненнями) рішення є законним тоді,
коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства.
Господарський суд м. Києва і Київський апеляційний господарський
суд при розгляді даної справи прийняли до уваги пояснення
позивача, в якому він зазначив, що листа від 16.06.2000 р. на
адресу відповідача позивач не надсилав. Оригінал цього листа
відповідач суду першої та апеляційної інстанції не надав. Даючи
правову оцінку копії листа НАК “Нафтогаз України” від 16.06.2000
р., наданого відповідачем до суду першої інстанції, суди першої
та апеляційної інстанції виходили з наступного:
- якщо відповідач розуміє під цим листом уступку права вимоги,
то вона повинна відповідати ст. 198 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Договір
купівлі-продажу векселів № К-ВП-065/066 укладено 22.06.2000 р.,
а лист про уступку права вимоги датовано 16.06.2000 р., тобто на
16.06.2000 р. вимоги до НЕК “Енергетика та паливо України” ще не
було і лист від 16.06.2000 не має правових наслідків;
- відповідно до ст. 44 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди між організаціями
мають укладатися у письмові формі. Як слідує із ст. 197 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
, угоди про уступку права вимоги мають укладатися між
первісним і наступним кредитором та повинні укладатися в
письмовій формі. Відповідач не надав доказів укладення договору
уступки права вимоги між НАК “Нафтогаз України” та ДК “Торговий
дім “Газ України”;
- відповідач не надав жодного доказу виконання зобов’язань за
договором № К-ВП-065/066 перед ДК “Торговий дім “Газ України”.
Таким чином, лист НАК “Нафтогаз України” від 16.06.2000 р.,
наданий відповідачем в обґрунтування своїх вимог і заперечень не
має правових наслідків і не може бути підставою для звільнення
відповідача від виконання зобов’язань за договором
№ К-ВП-065/066 від 22.06.2000 р.
Судова колегія вважає, що з цими висновками судів першої і
апеляційної інстанції не можна погодитися з наступних підстав.
Відповідно до статті 65 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з метою
забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського
спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці
справи до розгляду:
3) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у
тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення
обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано
додатково;
4) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації,
державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії
(звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх
знаходження тощо); витребує від них документи, відомості,
висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими
матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;
8) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі
пояснень по суті справи;
11) вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і
своєчасного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи позовна заява у даній справі
надійшла до господарського суду м. Києва 18.07.2003 р. і в той
же день судом, в порушення зазначених вимог ст. 65 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, була призначена до розгляду і розглянута на
05-06.08.2003 р. При цьому судом не було враховано, що НАК
“Нафтогаз України” звертався в господарський суд м. Києва з
позовом до ЗАТ НЕК “Енергетика та паливо України”, треті особи –
ДК “Торговий дім “Газ України”, НАК “Нафтогаз України”,
Український кредитний банк, з тим же предметом позову і з тих же
обставин справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2003 р.
у цій справі № 19/64 касаційна скарга АТ “Національна
енергетична компанія “Енергетика та паливо України” задоволена
частково; постанова Київського апеляційного господарського суду
від 05.12.2002 р. і рішення господарського суду м. Києва від
11.02.2002 р. у справі № 19/64 скасовано і справа передано на
новий розгляд господарському суду м. Києва. При цьому було
зазначено на необхідність під час нового судового розгляду
справи господарському суду м. Києва залучити до участі в справі
ЗАТ “Ітера-Нива”, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи,
прав та обов’язків сторін і в залежності від встановленого та
відповідно до чинного законодавства вирішити спір.
При новому розгляді справи до участі у справі у якості третьої
особи було залучено ЗАТ “Ітера-Нива” та ухвалою господарського
суду м. Києва від 28.05.2003 р. у справі № 19/64 позов залишено
без розгляду, оскільки позовна заява у даній справі була
підписана неуповноваженою особою НАК “Нафтогаз України”.
В порушення вимог ст. 65 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суди першої та
апеляційної інстанції не витребували і не дослідили матеріали
даної справи, в яких містяться докази, що мають значення для
правильного вирішення справи.
Крім того, в порушення вимог ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
розгляді справи ні господарським судом м. Києва, ні Київським
апеляційним господарським судом не було залученого до участі у
справў в якості третіх осіб ДК “Газ України”, Український
кредитний банк та ЗАТ “Ітера-Нива” для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставини справи.
Також, ні судами першої, ні апеляційної інстанції при розгляді
даної справи не заслухані поястнення посадової особи щодо
підписання нею листа від 16.06.2000 р. б/н про порядок
проведення операцій щодо розрахунків за векселі на загальну суму
351000000,00 грн. за договором доручення від 16.06.2000 р.
№ К-ПР-065. Також не перевірені доводи відповідача, що оригінал
цього листа залишився у позивача, а відповідачу був надісланий
факсом.
Судом першої інстанції і апеляційним судом надана правова оцінка
щодо відсутності правових наслідків, які випливають з листа від
16.06.2000 б/н без врахування і правової оцінки доводів
відповідача про те, що з самого початку позивач мав намір
здійснити продаж цінних паперів відповідачу. У зв’язку з тим, що
у позивача не було ліцензії на здійснення торгівлі цінними
паперами на ринку, позивач уклав договір доручення з
уповноваженим суб’єктом – ЗАТ “Майстер-брок” 16.06.2000 р. Також
цією ж датою й датовано лист б/н від 16.06.2000 р., в якому
зазначено, що ЗАТ “Майстер-брок” повинно здійснити продаж цінних
паперів, простих векселів через АТ НЕК “Енергетика та паливо
України”, а також позивач, як зацікавлена особа визначив порядок
проведення розрахунків за цінні папери, що підлягали придбанню.
Тому договір на продаж векселів № К-пр-065 та лист б/н були
датовані однією датою, тобто 16.06.2000р., а договір
купівлі-продажу № К-ВП-065/066 між ЗАТ “Майстер- брок” та АТ НЕК
“Енергетика та паливо України” був датований 22.06.2000 р.
Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що суди у даній
справі порушили вимоги ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський
суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції без жодної мотивації прийшов до
висновку, що відповідачем у судовому засідання надано акт звірки
розрахунків від 07.05.2001р., складений між Українським
кредитним банком і НЕК “Енергетика та паливо України”, який
ніяким чином не пов’язаний з правовідносинами, що склалися між
позивачем і відповідачем, чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, судова колегія вважає, що суди першої і апеляційної
інстанції, крім вищезазначених норм ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
грубо порушили вимоги статті 43 ГПК, згідно якої господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні або постанови господарського суду.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанції.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення
обставин справи, а оскільки останні встановлені неповно, справа
підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Національна енергетична компанія
“Енергетика та паливо України” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.10.2003р. і рішення господарського суду м. Києва від
06.08.2003р. у справі № 11/282 скасувати і передати справу на
новий розгляд господарському суду м. Києва в іншому складі суду.