ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 11/119-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Магістральної митниці
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 08.05.2003 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ “Іст Оіл Групп”
до Магістральної митниці
про визнання недійсним податкового повідомлення,
за участю представників сторін:
- позивача: Кобець Б.Д. – дов. від 12.08.2003 р. № 12-08/08-12;
- в_дпов_дача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.05.2003
р. у справі № 11/119-03 позов ТОВ “Іст Оіл Групп” про визнання
недійсним податкового повідомлення Магістральної митниці від
24.02.2003 р. за № 20-10/1309 про нарахування податкових
повідомлень на загальну суму 270687,24 грн. та штрафних санкцій
в сумі 13534,36 грн. задоволено.
Магістральна митниця у поданій касаційній скарзі просить рішення
господарського суду Харківської області скасувати та прийняти
нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Стверджує, що судом невірно застосовано вимоги Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Іст Оіл Групп” зазначає, що
мотиви та аргументи касаційної скарги є помилковими, не
відповідають фактичним обставинам справи і нормам законодавства,
а тому задоволенню не підлягає.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом, 23.04.2003 р. Магістральна митниця винесла
податкове повідомлення № 20-10/1309, яким донарахувала позивачу
додатковий митний збір за оформлення нафтопродуктів, мито,
акцизний збір, ПДВ по вантажним митним деклараціям від
13.06.2002 р. № 80200/2/002416 та № 80200/2/002417 на загальну
суму 270687,24 грн. та штрафні санкції на суму 13534,36 грн.
Підставою для нарахування податкового зобов’язання є: п. “в”
п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
; постанова Вищого
господарського суду України від 13.08.2002 р. у справі
№ 15757/4-32.
Згідно з п.п. 2.1.1. п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
митні органи є
контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на
додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок
з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи),
ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів
(обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються
при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну
територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і
предметів з митної території України.
Позивач при подачі вантажних митних декларацій від 13.11.2001 р.
№ 80200/1/002996 та від 13.11.2001 р. № 80200/1/002997 зазначив,
що переміщуваний ним товар відповідає коду УКТЗЕД 270900100
(графа 33 ВДМ), а митницею визначено, що переміщуваний товар
відповідає коду УКТЗЕД 2710005900, тобто відповідачем було
визначено, що позивачем була допущена методологічна помилка, яка
залишилася і при оформленні товару.
Митне оформлення товару за вказаними ВМД здійснено митним
органом на підставі рішення господарського суду Харківської
області від 03.04.2002 р. у справі № 15757/4-32, яким
зобов’язано Магістральну митницю здійснити митне оформлення
товару по коду УКТЗЕД 2709001000. Постановою Вищого
господарського суду України від 13.08.2002 р. у справі
№ 15757/4-32 рішення господарського суду Харківської області від
03.04.2002 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Тобто, рішення Магістральної митниці щодо коду товару згідно
УКТЗЕД 2710005900 є чинним та обов’язковим до виконання. Митне
оформлення товару було здійснено із застосуванням коду УКТЗЕД,
який відрізняється від визначеного митницею внаслідок
методологічної помилки, що призвело до заниження суми
податкового зобов’язання платника податку.
Таким чином, висновок господарського суду Харківської області
від 08.05.2003 р. у даній справі про безпідставне посилання
відповідача на постанову Вищого господарського суду України у
справі № 15757/4-32 є помилковим, оскільки даною постановою
нового рішення прийнято не було.
Згідно з п.п. 1.11 п. 1 Закону податкова декларація,
розрахунок - документ, що подається платником податків до
контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на
підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку,
збору (обов'язкового платежу).
Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574
( 574-97-п ) (574-97-п)
(далі Положення), визначено поняття вантажно митної
декларації - письмова заява встановленої форми, що подається
митному органу і містить відомості про товари та транспортні
засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний
режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію,
необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення,
митної статистики, нарахування податків, зборів та інших
платежів.
Згідно з п. 9 даного Положення ( 574-97-п ) (574-97-п)
, ВМД складається з
уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (додаток 1)
на п'яти зброшурованих основних аркушах різного кольору та
уніфікованого адміністративного документа форми МД-3 (додаток 2)
на такій само кількості зброшурованих додаткових аркушів різного
кольору.
ВМД у розумінні Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
це документ, що подається
платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені
законодавством. При цьому, строк подачі ВМД пов’язаний з
настанням певних подій і встановлюється митницею – здійснення
декларування при митному оформленні товарів та інших предметів,
ст.ст. 21, 37, 38, 44, 46, 85 Митого кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
,
п. 3 Положення про вантажну митну декларацію; документ на
підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку,
збору (обов’язкового платежу). Так, п. 2 Положення( 574-97-п ) (574-97-п)
встановлено, що ВМД містить інформацію, необхідну для здійснення
митного контролю, митного оформлення, митної статистики,
нарахування митних платежів.
Таким чином, вищенаведене свідчить про неврахування судом норм
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
стосовно віднесення вантажної митної декларації до
податкової декларації.
Крім того, в рішенні суду при розгляді даної справи зазначено,
що оскільки сторони при розгляді справи № 33/153-02 заявили
клопотання про припинення провадження у справі в зв’язку з
відсутністю предмету спору та провадження у справі припинено
ухвалою від 16.01.2003 р. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Відсутність предмету спору означає, що між
сторонами не залишилося неврегульованих питань, тобто сторони
своїми діями визнали, що товар має код УКТЗЕД 279001000.
Однак, судом не було враховано, що предметом позову у справі
№ 33/153-02 є спонукання Магістральної митниці здійснити митне
оформлення за певним кодом УКТЗЕД. Тобто, наведене свідчить, що
висновок суду в рішенні від 08.05.2003 р. про визнання сторонами
коду товару УКТЗЕД 2709001000, суперечить висновкам, викладеним
в ухвалі від 16.01.2003 р.
Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що судом зроблено
висновки за неповно з’ясованих обставинах, що вплинуло на
правильність застосування норм матеріального права, а отже й про
порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні або постанови господарського суду.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення
обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає
передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Магістральної митниці задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2003
р. у справі № 11/119-03 скасувати і передати справу на новий
розгляд господарському суду Харківської області.