ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 06/79-66
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф – головуючого,
Михайлюка м. В.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у комунального підприємства
відкритому засіданні “Луцькводоканал”, м. Луцьк (далі – КП
матеріали “Луцькводоканал”)
касаційної скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.10.2003
у справі господарського суду Волинської області
№ 06/79-66
за позовом підприємства “Візор”, м. Луцьк
до підприємства “Луцькводоканал”
про стягнення 97 804 грн. 89 коп.
та зустрічним позовом підприємства “Луцькводоканал”
до підприємства “Візор”, м. Луцьк
про визнання частково авторського (ліцензійного) договору
недійсним
в засіданні взяв участь представник
позивача Чухрай С.С., Щербюк О.Ю.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2003 року позивач подав позов про стягнення з
відповідача 96400 грн. збитків з врахуванням індексу інфляції,
завданих в наслідок використання комп’ютерної програми “Система
обліку та керування підприємства “У-21”, та 3000 грн. немайнової
шкоди.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що
відповідач з2002 р. використовує комп’ютерну програму”Система
обліку та керування підприємством “У-21”. Виключні майнові права
на вказану систему належать підприємству “Візор”, що
підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію виключної
правомочності особи на твір серії ВП № 380 видане 12.08.99.
державним агентом України з авторських та суміжних прав. Між
сторонами підписаний 21.06.2002 авторський договір про передачу
не виключного права на використання комп’ютерної програми.
Пунктом 6.1, 6.2 договору передбачено обов’язок відповідача
рівними частками, щомісячно до 31.12.2002 сплатити підприємству
“Візор” авторську винагороду в сумі100000 грн.
Також позивач вважає, що відповідач комп’ютерну програму
використовує без належних підстав, що завдало йому немайнову
шкоду.
У зустрічному позові відповідач просить визнати п.п. 4.№ . 6.1
Авторського договору від 21.06.2002 недійсним.
Господарський суд Волинської області рішенням від 13.06.2003
позов задовольнив частково.
З відповідача стягнено 91000 грн. завданих збитків.
За висновками суду дохід на вказану суму позивач міг би отримати
у разі належного виконання відповідачем своїх зобов’язань.
В решті позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову підприємства “Луцькводоканал”
про визнання недійсними п. п 4.3, 6.1 Авторського договору від
21.06.2002 відмовлено.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від
23.10.2003 залишив без змін рішення господарського суду
Волинської області від 13.06.2003.
В касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови
апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права і передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що свідоцтвом про державну реєстрацію виключної
правомочності особи на твір серії ВП № 380 від 12.08.99,
виданого державним агентством України з авторських та суміжних
прав підтверджується виключна правомочність підприємства “Візор”
на комп’ютерну програму “Система обліку та керування
підприємством “У-21”.
Договори про передачу прав на використання творів згідно ст. 33
Закону “Про авторське право та суміжні права” укладаються у
письмовій формі.
Відповідно до ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається
укладеним коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з
усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані
такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а
також всі ті умови, що до яких за заявою однієї із сторін
повинно бути досягнуто згоди.
В укладеному договорі сторони не визначили строк дії договору і
суд дійшов висновку, що вказаний договір є неукладений, оскільки
в ньому відсутні істотні умови необхідні для даного виду
договорів.
Право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальну
шкоду), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу,
отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права
і суміжних прав, або виплату компенсації передбачено ст. 52
Закону “Про авторське право та суміжні права”.
Стаття 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надає право позивачеві до
прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову,
збільшити розмір позовних вимог з умови дотримання встановленого
порядку досудового врегулювання спору у випадках передбачених
ст. 5 цього кодексу.
Сторони застосовують заходи до судового врегулювання
господарського спору у випадках, передбачених ГПК, а також за
домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.
Стаття 5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає до судове
врегулювання необхідні до спорів, що виникають з договору
перевезення, договору про надання послуг зв’язку та договору,
заснованому на державному замовленні.
Даний предмет господарського спору не потребує до судового
врегулювання.
Розмір збитків позивач обгрунтував тим, що він не одержав доходу
за виконану роботу, розмір якої склав би заявлену суму, а
оскільки відповідач використав комп’ютерну програму ним
складену.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції колегія
суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 23.10.2003 відповідає вимогам чинного
законодавства і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.11.2003 у справі № 06/79-66 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.