ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 02/1109
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерного товариства "Р" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 3 жовтня 2003 року у справі № 02/1109 за
позовом акціонерного товариства "Р" до акціонерного товариства
"КГ" про стягнення суми та розірвання договору, -
В С Т А Н О В И В:
11 березня 2003 року акціонерне товариство "Р" звернулось до
господарського суду Черкаської області з позовом до акціонерного
товариства "КГ" про стягнення збитків в сумі 17500 грн.,
посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 131 від 25
грудня 2000 року.
Заявою до суду від 21 квітня 2003 року позивач просив суд
розірвати договір № 131 від 25 грудня 2000 року.
12 травня 2003 року позивач збільшив розмір позовних вимог і
просив суд додатково стягнути з відповідача збитки в сумі 31436,84
грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 червня 2003
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 3 жовтня 2003 року, позов задоволено
частково. Розірвано договір № 131 від 25 грудня 2000 року. В
частині стягнення збитків в позові відмовлено. Стягнуто з
відповідача на користь позивача судові витрати та витрати на
послуги адвоката в сумі 296 грн.
В касаційній скарзі акціонерне товариство "Р" просить скасувати
постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким
стягнути з відповідача 48936,84 грн., посилаючись на неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм процесуального
та матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд виходив з
того, що згідно п. 7.3 договору № 131 від 25 грудня 2000 року
відповідач гарантував нормальну та безперебійну роботу обладнання
для Хрінницької ГЕС в частині якості фактично виконаних ним
монтажних та пусконалагоджувальних робіт механікотехнічного та
електричного обладнання згідно зі специфікацією до договору.
Матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем lnmr`fmhu
робіт, зокрема, актом від 30 вересня 2001 року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач не надав доказів на
підтвердження існування недоліків в роботі відповідача, робота
останнього вважається виконаною відповідно до умов договору і
підстав вважати її неякісною немає.
При цьому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог
щодо стягнення грошових сум, з посиланням на те, що перераховані
позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "ДГ" 7000 грн.
відповідно до договору від 21 листопада 2001 року № 13-ДС є
витратами на перевірку роботи монтажної організації; позивачем не
доведено, що ним безпідставно понесені витрати в сумі 10000 грн.,
перераховані відповідачу за пусконалагоджувальні роботи; а вимога
щодо стягнення 31436,84 грн. є безпідставною та необґрунтованою.
До того ж, місцевий суд розірвав договір № 131 від 25 грудня 2000
року в зв'язку з неповним виконанням сторонами своїх зобов'язань.
Проте, з зазначеними висновками суду першої інстанції погодитися
не можна.
В порушення вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судом не зазначено, на підставі яких норм
матеріального права прийнято рішення у справі та яким матеріальним
законом передбачено розірвання договору у зв'язку з неповним
виконанням зобов'язань.
В матеріалах справи (т. 1 а.с. 37-39) наявний оригінал спірного
договору, який підписано відповідачем з протоколом розбіжностей до
даного договору (т. 1 а.с. 41-42).
В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
на вказані обставини місцевий суд не звернув
уваги та не дав їм оцінки.
Між тим, вказані обставини мають істотне значення для справи та
впливають на правильність застосування норм матеріального і
процесуального права при вирішенні даного спору.
При розгляді апеляційної скарги та залишенні вказаного рішення
місцевого суду без змін, апеляційна інстанція не звернула уваги на
зазначені порушення норм чинного законодавства судом першої
інстанції та припустилася тих самих порушень, зазначивши, при
цьому, що місцевий суд правомірно задовольнив вимоги позивача в
частині визнання недійсним спірного договору.
Проте, судом першої інстанції договір № 131 від 25 грудня 2000
року було розірвано.
З огляду на викладене, постановлені судові рішення не можна
визнати законним, обґрунтованими, такими, що відповідають
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам
процесуального та матеріального права, а тому рішення місцевого
суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, встановити
фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Р" задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня
2003 року та рішення господарського суду Черкаської області від 25
червня 2003 року у справі № 02/1109 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.