ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 9/202-03
Вищий господарський суд України у складі: головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу приватного підприємця Ч-ого Д.В., с.
Сальниця Хмільницького району Вінницької області (далі - ПП Ч-ий
В.Д.)
на рішення господарського суду Вінницької області від 24.06.2003
та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
04.11.2003
зі справи № 9/202-03
за позовом ПП Ч-ого В.Д.
до приватного підприємця П-ка Б.О., с. Уланів Хмільницького району
Вінницької області (далі - ПП П-к Б.О.)
та
Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області
про стягнення моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.06.2003,
залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 04.11.2003, у задоволенні позову
відмовлено. Рішення судових інстанцій по суті спору мотивовано
посиланням на припис пункту 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду
України від 29.02.1996 № 02- 5/95 "Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди"
( v5_95800-96 ) (v5_95800-96)
, відповідно до якого дія статті 440-1 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не поширюється на
зобов'язання, які виникають з угод (договорів).
У касаційній скарзі від 20.11.2003 ПП Ч-ий Д.В. просить Вищий
господарський суд України зазначені рішення та постанову судових
інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити
позов. Скаргу мотивовано тим, що, поперше, внаслідок неправильного
застосування статті 18 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку
про відсутність державної реєстрації договору оренди землі від
22.04.2002, укладеного позивачем та Уланівською сільською радою
Хмільницького району Вінницької області, а, по-друге, судовими
інстанціями не дано оцінки наявним доказам у справі, зокрема,
тому, що на зазначеному договорі оренди землі є запис про його
державну реєстрацію, а також даним висновку головного державного
санітарного лікаря Хмільницького району № 15.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представники ПП Ч-ого В.Д. та Уланівської сільської ради
Хмільницького району Вінницької області в судове засідання не
з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішенням виконкому Уланівської сільської ради Хмільницького
району Вінницької області від 28.05.2001 № 44- а дозволено ПП П-ку
Б.О. відкрити торгову точку в селі Уланів;
- П-юк Б.О. на земельній ділянці по вул. Миру розташував металевий
кіоск розміром 3 м x 4 м;
- рішенням виконкому Уланівської сільської ради Хмільницького
району Вінницької області від 23.07.2001 № 44- а ПП Ч-ому В.Д.
виділено земельну ділянку розміром 0,02 га для будівництва
магазину в селі Уланів по вул. Миру;
- Уланівською сільською радою Хмільницького району Вінницької
області та ПП Ч-им В.Д. було укладено договір оренди землі від
22.04.2002, за умовами якого позивачеві надавалася у тимчасове
користування земельна ділянка розміром 8 м x 9 м площею 72 кв. м у
селі Сальниця;
- докази державної реєстрації договору оренди землі від
22.04.2002 відсутні, а також не складався проект відведення
виділеної позивачеві земельної ділянки та не визначалися її межі в
натурі.
З огляду на ці обставини судові інстанції у справі дійшли
висновку, що позивачем не доведено право використовувати земельну
ділянку у селі Уланів по вул. Миру та факт порушення його прав на
землю з боку ПП Пка Б.О., дії якого, за твердженням позивача,
заважали будувати магазин та проводити благоустрій прилеглої
території.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність у позивача
права на використання земельної ділянки у селі Уланів.
Заперечення скаржника стосуються неповного встановлення судовими
інстанціями обставин справи, що необхідні для правильного
вирішення спору.
Скаржник вважає, що судовими інстанціями не дано правильної
юридичної оцінки висновку № 15 головного державного санітарного
лікаря Хмільницького району, в якому, на його думку, встановлено
межі земельної ділянки. Однак суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку, що цей висновок не може визначати межі
земельної ділянки, а є лише документом погодження проекту
відведення земельної ділянки з санітарно-епідеміологічним органом.
Згідно з частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
передача в оренду земельних ділянок громадянам і
юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель
запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в
порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу
( 2768-14 ) (2768-14)
.
У той же час судовими інстанціями не дано оцінки суперечливим
даним, що містяться у копії примірника договору оренди землі від
22.04.2002 (а.с. № 8 -10):
- Уланівська сільська рада на підставі рішенням виконкому від
23.07.2001 надає, а ПП Ч-ий В.Д. одержує у тимчасове користування
земельну ділянку за адресою, що суперечить її визначенню на
місцевості за цим рішенням виконкому (пункт 1);
- договір зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди
Уланівської сільської ради за № 24 від 22.04.2002.
У судових рішеннях зі справи відсутні висновки судових інстанцій
за наслідками перевірки цих даних, що суперечать іншим обставинам
справи, встановленим судом. Крім того, судовими інстанціями не
з'ясовано локалізацію на місцевості земельної ділянки, що стала
предметом спору, а це свідчить про порушення судовими інстанціями
правил оцінки доказів, визначених у статті 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевірити докази.
У зв'язку з наявністю суперечностей у доказовій базі зі справи,
яким не дано судової оцінки, рішення судів по суті спору
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції. У новому розгляді справи суд першої
інстанції має перевірити достовірність усіх даних, що містяться у
договорі оренди землі від 22.04.2002, визначити де саме перебуває
земельна ділянка (її локалізація на місцевості), що стала
предметом спору, та дати цим даним правову оцінку.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємця Ч-ого Д.В. зі справи
№ 9/202-03 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 24.06.2003
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
04.11.2003 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 9/202-03 передати на новий розгляд до господарського
суду Вінницької області.