ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 5/239
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "ВД" на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 18 червня 2003 року у справі
№ 5/239 за позовом закритого акціонерного товариства "ВД" до Фонду
державного майна України в особі регіонального відділення Фонду
державного майна України по Івано-Франківській області, товариства
з обмеженою відповідальністю " фірма "ЕЗ" та Івано-Франківської
обласної ради про внесення змін до договору, -
В С Т А Н О В И В:
16 вересня 2002 року закрите акціонерне товариство "ВД" звернулось
до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до
Фонду державного майна України в особі регіонального відділення
Фонду державного майна України по Івано-Франківській області про
внесення змін до п.п. 1.3, 2.1, 2.2, 5.1 договору від 27 лютого
2002 року купівлі-продажу приміщень третього поверху Будинку "Б".
Заявою до суду позивач змінив предмет позову та просив суд визнати
договір від 27 лютого 2002 року та Звіт про експертну оцінку
вартості приміщення площею 1345,1 м2 недійсними та застосувати
двосторонню реституцію.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2002 року до участі у справі в якості
відповідачів залучено власника майна - Івано-Франківську обласну
Раду та товариство з обмеженою відповідальністю "фірма "ЕЗ".
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18
березня 2003 року позов задоволено. Договір від 27 лютого 2002
року та Звіт про експертну оцінку вартості приміщення площею
1345,1 м-2 визнано недійсними. У відповідності до ст. 48
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
позивача зобов'язано
повернути обласній Раді у власність приміщення, про яке йде спір,
а обласну Раду зобов'язано повернути позивачу кошти в сумі 562890
грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю " фірма
"ЕЗ" на користь позивача судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18
червня 2003 року рішення місцевого суду скасовано, а провадження у
справі припинено.
В касаційній скарзі закрите акціонерне товариство "ВД" просить
скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм процесуального
та матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи
у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і
виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у
спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у
законодавстві.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи
іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції,
визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та
породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан,
спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий
характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на
певний час, територію, коло суб'єктів.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний звіт експертної
оцінки майна - результат практичної діяльності фахівця-оцінювача з
визначених питань та не є актом державного чи іншого органу.
Таким чином, господарський суд другої інстанції дійшов правильного
висновку про непідвідомчість господарським судам спору в даній
частині позовних вимог і обґрунтовано скасував рішення місцевого
суду та припинив провадження у справі в цій частині.
Твердження касаційної скарги про підвідомчість господарським судам
в силу ст. 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ) (2658-14)
спорів про
визнання недійсними звітів про експертну оцінку майна, не
приймаються судом до уваги, оскільки вони ґрунтуються на
неправильному розумінні даної норми закону та без урахування того,
що вказаною нормою закону та ст. 32 даного закону ( 2658-14 ) (2658-14)
передбачена відповідальність оцінювачів і суб'єктів оціночної
діяльності та порядок вирішення спорів, пов'язаних з оцінкою
майна.
Скасовуючи рішення місцевого суду та припиняючи провадження в
іншій частині позовних вимог, апеляційний господарський суд
правильно зазначив у постанові, що правовідносини приватизації
майна державних підприємств оформлюються шляхом укладання угод
купівлі-продажу між юридичними особами, а його вартість
визначається спеціально створеними для цього органами в порядку,
визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ) (2658-14)
, Методикою
оцінки вартості майна під час приватизації і що спори про
встановлення цін на товари, якщо ці ціни відповідно до
законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін, не
підвідомчі господарським судам.
Проте, припиняючи провадження у справі, апеляційний суд не звернув
уваги на те, що позивачем заявлено вимоги не про встановлення ціни
на товари, а про визнання договору купівлі-продажу недійсним з
підстав, передбачених ст. 48 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, а такі спори підвідомчі господарським судам.
Отже, висновок апеляційного господарського суду про необхідність
припинення провадження у справі в даній частині позовних вимог не
ґрунтується на законних підставах, а тому його постанова в цій
частині підлягає скасуванню.
Не може бути залишене в силі в даній частині і рішення місцевого
суду, оскільки висновок про визнання недійсним договору купівлі-
продажу пов'язаний з неправильним його висновком про визнання
недійсним звіту про експертну оцінку вартості майна.
При цьому, суд першої інстанції, визнаючи недійсною угоду на
підставі ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, не зазначив
у судовому рішенні, якому нормативному акту чи вимогам якого
закону не відповідає оспорювана угода.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з'ясувати
дійсні права і обов'язки сторін та обставини справи і в залежності
від встановленого та вимог норм матеріального і процесуального
права прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "ВД"
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18
червня 2003 року у справі № 5/239 в частині припинення провадження
у справі щодо визнання недійсним договору купівлі- продажу та
рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18
березня 2003 року повністю скасувати, а справу в цій частині
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті оскаржувану постанову залишити без змін.