ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 4/84
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Ленінської міжрайонної державної
судовому засіданні податкової інспекції у м. Луганську
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду
від 22.09.2003 р.
у справі господарського Луганської області
суду
за позовом приватного підприємства
виробничо-комерційної фірми
“Сальконсалтінг”
до Ленінської міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Луганську,
Відділення Державного казначейства у
Ленінському районі м. Луганська
про стягнення 624 607 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились;
- не з’явились;
відповідачів:
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2003
р. у справі № 4/84 позов приватного підприємства
виробничо-комерційної фірми “Сальконсалтінг” (заява про
уточнення позовних вимог від 17.04.2003 р. № 7) до Ленінської
міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та
Відділення Державного казначейства у Ленінському районі
м. Луганська задоволено частково. З Державного бюджету на
користь позивача стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ за
серпень 2002 р. в сумі 407 879 грн.; у зв’язку із здійсненням
відповідачами відшкодування на суму 178816 грн. провадження у
справі про стягнення 37912 грн. – припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
22.09.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
Луганської області від 22.04.2003 р. залишено без змін.
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську
у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду та прийняти нову
постанову, якою провадження по справі відносно Ленінської МДПІ у
м. Луганську припинити. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на неправильне застосування норм матеріального
права, а саме, п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 4.1 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, згідно яких обов’язок відшкодування
ПДВ з бюджету покладено на органи державного казначейства.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно підпунктів 7.7.1 і 7.7.3 пункту 7.7. ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума різниці між сумою податкових
зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг), та сумою податкового кредиту має від’ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є данні
тільки податкової декларації за звітний період. Суми, не
відшкодовані платнику податку протягом цього строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Як встановлено судами попередніх інстанції, згідно податкової
декларації з ПДВ за серпень 2002 р. підлягає відшкодуванню сума
ПДВ в розмірі 1019697 грн. На підставі висновків ВДК у
Ленінському районі м. Луганська від 26.11.2002 р. № 116, від
27.11.2002 р. № 120, від 17.03.2002 р. № 70 відшкодування
від’ємного значення ПДВ в сумі 611818 грн. здійснено шляхом
перерахування коштів на банківський рахунок позивача та від
22.11.2002 р. № 104 шляхом зменшення податкового зобов’язання з
податку на прибуток. Залишок бюджетної заборгованості складає
407879 грн.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції
правомірно дійшли висновку про обгрунтованість позову в частині
стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості по
податку на додану вартість за серпень 2002 р. в сумі 407879 грн.
Разом з тим, ст. 10 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
встановлені функції державних
податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за
додержанням законодавства про податки, інші платежі,
забезпечення обліку платників податків, інших платежів,
правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків,
платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків
бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій,
розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням
податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих
документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і
обчислення податків інших платежів.
Таким чином, органом державної виконавчої влади, який здійснює
діяльність щодо контролю за додержанням податкового
законодавства та інших питань пов'язаних з оподаткуванням є
органи державної податкової служби, які відповідно до покладених
на них законом функцій та приписів статей 1, 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є відповідачами та
позивачами по спорах, які виникають з платниками податку з
питань оподаткування.
З огляду на викладене позивач правомірно заявив позов про
стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ з коштів державного
бюджету відповідно до приписів Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до відповідача - Ленінської
міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
в
Україні застосовується казначейська форма обслуговування
Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним
казначейством України у тому числі операцій з коштами державного
бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників
бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні
надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Ст. 32 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”
( 380-15 ) (380-15)
від 26.12.2002р. № 380-ІV, який затверджує
повноваження органам державної влади здійснювати виконання
Державного бюджету України протягом бюджетного періоду,
передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним
органом, що відповідно до закону має право на його застосування,
про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти
державного бюджету, здійснюється Державним казначейством
України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства
України.
Пунктом 7 “Положення про Державне казначейство” ( 590-95-п ) (590-95-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
31.07.1995 р. N 590 встановлені функції відділення Державного
казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між
державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя відрахування від
загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також
перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від
зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних
податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету
зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових
платежів та інші.
Згідно з п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість
( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97
№ 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації
України та Державного казначейства України від 21.05.2001
№ 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції
України 08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на
додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного
казначейства України за висновками податкових органів або за
рішенням суду.
Таким чином, судом апеляційної інстанції зроблений правильний
висновок про те, що саме на управління Державного казначейства
покладено обов’язок відшкодування з бюджету податку на додану
вартість.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-XII із змінами та
доповненнями ставки, механізм справляння податків встановлюються
виключно законами про оподаткування. Порядок обчислення та
сплати податку на додану вартість встановлений Законом України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від
03.04.97 р.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок
обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов’язань,
право платника на податковий кредит, порядок і строки
відшкодування з бюджету визначені Законом України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
22.09.2003р. у справі № 4/84 залишити без змін.