ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 4/107
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ВАТ “Запоріжтрансформатор”
касаційної скарги
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 18.09.2003
у справі Запорізької області
господарського суду
за позовом ВАТ “Запоріжтрансформатор”
до Запорізького обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності
про визнання недійсним рішення про застосування та стягнення
сум штрафних санкцій
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились
- відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
У червні 2003 року ВАТ “Запоріжтрансформатор” звернулось з
позовом до суду про визнання недійсним рішення Запорізького
обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності за № 473 від 18.12.2002 в частині
стягнення з товариства 1 937, 58 грн. неприйнятих до заліку та
968, 79 грн. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2003
в позові товариству відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
18.09.2003 рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою ВАТ
“Запоріжтрансформатор” подало касаційну скаргу в якій просить
скасувати постанову суду.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального, що призвело до
прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 8 ст. 2 Закону України “Про обов’язкове
державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, обумовленими народженням та
похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
страховий випадок - це подія, з
настанням якої у застрахованої особи виникає право на отримання
матеріального забезпечення по цьому Закону.
Статтею 35 зазначеного Закону ( 2240-14 ) (2240-14)
передбачені страхові
випадки, при яких застрахованій особі надається допомога по
тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення,
яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати
(доходу).
Як встановлено судами в перевіряємий період робітникам, наказами
по підприємству, надавалися відпустки на період простою
підприємства зі збереженням заробітної платні в розмірі 2/3
встановленої робітнику основної оплати праці (тарифної ставки,
окладу). Тому в період простою, робітникам компенсувалася не вся
заробітна платня, а лише її частина.
Враховуючи наведене суди дійшли вірного висновку, що в період
вимушеного простою, заробітна платня, в період тимчасової
непрацездатності робітників внаслідок захворювання, повинна
розраховуватися виходячи із розміру оплати праці на підприємстві
на момент настання страхового випадку, а не із розрахунку
середньої заробітної платні робітника за попередні 6 місяців до
страхового випадку. Таким чином, допомога по тимчасовій
непрацездатності за час простою повинна виплачуватися
робітникам, що захворіли в цей час, виходячи із розміру
втраченого заробітку, обмеженого 2/3 встановленої робітнику
основної оплати праці (тарифної ставки, окладу).
Щодо оплати тимчасової непрацездатності по догляду за хворою
дитиною в період надходження працівника у відпустці по догляду
за дитиною до досягненню нею 3- річного віку, то суди дійшли
вірного висновку, що законодавством України не передбачена
подвійна компенсація за рахунок одного і того ж джерела
фінансування застрахованій особі у випадках необхідності догляду
за хворою дитиною та у випадку находження у відпустці по догляду
за дитиною до досягнення нею 3 - річного віку, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
мати дитини або інша особа, що фактично доглядає
дитину в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до
досягнення нею 3 - річного віку за власним бажанням може
працювати на умовах неповного робочого часу або дома. При цьому
за такою особою зберігається право на отримання допомоги в
період відпустки по догляду за дитиною.
Частиною 2 ст. 42 Закону “Про обов’язкове державне соціальне
страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, обумовленими народженням та похованням” передбачено,
що така допомога надається за рахунок коштів соціального
страхування по тимчасовій непрацездатності як частина
компенсації втрати заробітної платні (доходу) в період відпустки
по догляду за дитиною до досягнення нею 3 - річного віку.
Допомога по тимчасовій непрацездатності також компенсує втрату
заробітку в разі настання страхового випадку, передбаченого вище
наведеним Законом, за рахунок коштів Фонду соціального
страхування.
За таких обставин, настає два страхових випадки. В той же час,
п. 1 ст. 35 того ж Закону передбачає надання допомоги по
тимчасовій непрацездатності у разі настання одного страхового
випадку.
Крім того, п.п. “б” п. 3.15 Інструкції про порядок видачі
документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян
( z1005-01 ) (z1005-01)
, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я
№ 455 від 13.11.2001р. передбачено, що в разі коли хворіє дитина
віком до 3 років, листок непрацездатності, що є підставою для
виплати допомоги, не видається особі для догляду за ним в період
находження цієї особи у відпустці по догляду за дитиною до
досягнення нею 3 річного віку
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційної інстанції ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
18.09.2003 у справі № 4/107 залишити без змін.