ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2004 Справа N 2-23/8696-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Дроботової Т.Б.
розглянувши матеріали Кримського республіканського відділення
касаційної скарги Фонду соціального захисту інвалідів України
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.09.2003
у справі АР Крим
господарського
суду
за позовом Кримського республіканського відділення
Фонду соціального захисту інвалідів України
до Кримського державного авіаційного
підприємства “Універсал - Авіа”
про стягнення 46 908 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились
- відповідача: Силич Л.Е. – за довіреністю № 1.01-5а від
Доненко О.І. – за довіреністю № 1.01-5 від
05.01.2004р.;
П О С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року Кримське республіканське відділення Фонду
соціального захисту інвалідів України звернулось до суду з
позовом про стягнення з Кримського державного авіаційного
підприємства “Універсал - Авіа” штрафних санкцій у сумі 46 908
грн., за не створення на підприємстві у 2002 році6 робочих
місць.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.06.2003 року позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.09.2003 року рішення господарського суду скасовано. В
позові відмовлено.
Не погоджуючись з винесеною постановою Кримське республіканське
відділення Фонду соціального захисту інвалідів України подало
касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального права вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування інвалідів
здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства
соціального захисту населення України, місцевими Радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до п. 5 Положення “Про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів” ( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314,
підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують
центри зайнятості, місцеві органи соціального за хисту населення
та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того, згідно ч. 4 п. 14 того ж Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
на
підприємство покладено обов’язок інформувати державну службу
зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про
вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може
використовуватися праця інвалідів.
Пункт 10 наведеного вище Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
встановлює, що
працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою
зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням
побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і
професўйних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що чинне
законодавство України покладає на вищезазначені органи обов’язок
по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про
вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.
Як встановлено апеляційним господарським судом відповідач
надавав докази щомісячного звернення Сімферопольському міському
центру зайнятості відомості про наявність у нього створених
вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Докази про
направлення інвалідів для працевлаштування на підприємстві
відповідача органами, на які згідно з законодавством покладено
обов’язок працевлаштувати інвалідів, в матеріалах справи
відсутні.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що за
результатами фінансово-господарської діяльності за 2002 рік
підприємство було збиткове.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
За таких обставин, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного
висновку про скасування рішення першої інстанції та відмови у
задоволенні позову.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення апеляційної інстанції ґрунтуються на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 у справі № 2-23/8696-03 залишити без змін.