ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 75/3-02/19-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги малого приватного
підприємства “Б” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 04.09.2003 у справі №75/3-02/19-03 за
позовом малого приватного підприємства “Б” до Виконавчого
комітету Фастівської міської ради Київської області, треті особи:
мале приватне підприємство “П”, товариство з обмеженою
відповідальністю “Т”, Акціонерний поштово-пенсійний банк “А” в
особі Васильківської філії АППБ “А”, Акціонерний комерційний банк
“П” в особі відділення “П” в м.Фастові
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету №103/9 від
05.06.2001
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Київської області від 07.07.-
11.07.2003 відмовлено в позові Малому приватному підприємству “Б”
до Виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання
недійсним рішення №103/9 від 05.06.2001 р. “Про оформлення права
власності на магазин по вул.. Інтернаціональній, 11 та складське
приміщення по вул. Червоний шлях, 16 в м. Фастів МПП “Б - плюс””.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2003 рішення господарського суду Київської області від
07.07.- 11.07.2003 залишено без змін, а апеляційну скаргу МПП “Б”
залишено без задоволення.
МПП “Б” із зазначеними рішенням господарського суду Київської
області та постановою Київського апеляційного господарського суду
не погоджується та вважає, що господарськими судами при вирішенні
спору судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми
матеріального та процесуального права.
Скаржник в касаційній скарзі просить скасувати рішення та
постанову та прийняти нове рішення згідно з яким визнати
недійсним рішення Виконавчого комітету Фастівської міської ради
№103/9 від 05.06.2001, а також визнати недійсним свідоцтво на
право власності від 07.06.2001, видане Виконавчим комітетом
Фастівської міської ради Малому приватному підприємству “БП” на
приміщення магазину “ТД” за адресою м. Фастів, вул.
Інтернаціональна, 11, а також визнати недійсним свідоцтво на
право власності від 07.06.2001 р., видане Виконавчим комітетом
Фастівської міської ради Малому приватному підприємству “Б –
плюс” на майновий комплекс по вул. Червоний шлях, 16 розташований
у м. Фастові.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Т” та АППБ “А” в особі
Васильківської філії у відзивах на касаційну скаргу МПП “Б”,
просять постанову Київського апеляційного суду від 04.09.2003
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні
місцевого господарського суду та постанові апеляційного суду,
судова колегія Вищого господарського суду України встановила
наступне.
Відповідно до частини 1 статті 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній
інстанції скарга (подання) розглядається за правилами
розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних
дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх
доказуванням.
Рішенням Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 103\9
від 05.06.2001 р. було оформлено право власності на приміщення
магазину “ТД” в м. Фастів по вул. Інтернаціональній,11 т а
майновий комплекс нафтобази в м. Фастів по вул. Червоний шлях,1
(нумерація станом на день розгляду справи-16) з МПП “Б” на мале
приватне підприємство “БП” .
На момент прийняття відповідачем вказаного рішення об’єкт, до
складу якого входили: майновий комплекс нафтобази за №5,
залізнична колія, паркан, розташований за адресою : м. Фастів
Київської області , вул. Червоний шлях,16, був предметом застави
по договору застави №14 від 08.05.2001 р. в забезпечення
кредитної угоди №7 від 07.05.2001 р., укладеної між МПП “Б” та
Фастівським відділенням “П”.
Граничний термін дії кредитного договору від 07.05.2001 р. згідно
його умов становив до 06.05.2002 р., а тому дія застави , яка
була передбачена договором застави від 08.05.2001 р. зберігалася
до повного виконання зобов’язань по кредитному договору, тобто до
06.05.2002 р.
Згідно наданих Фастівським відділенням ПІБ доказів проведення
розрахунків по кредитному договору, вони були здійснені МПП “Б”
11.10.2001 р. Вищезазначені обставини знайшли своє підтвердження
наявними матеріалах справи копіями кредитного договору від
07.05.2001 р., договором застави від 08.05.2001 р., актом опису
та оцінки майна МПП “Б”, що надавалось в заставу відділенню ПІБ в
м. Фастів.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
заставодавець може відчуджувати заставлене майно тільки за згодою
заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця
основного боргу, забезпеченого заставою.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційний суд
невірно прийшов до висновку про те, що рішення відповідача не
порушувало вимог Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, а
також прав заставодержателя.
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції про порядок державної реєстрації
права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у
власності юридичних та фізичних осіб ( z0399-98 ) (z0399-98)
(в редакції,
затвердженій Наказом державного комітету будівництва, архітектури
та житлової політики України від 09.06.98 р. № 121), органи
державної виконавчої влади, місцевого самоврядування проводять
оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна на
підставі документів, встановлених законодавством, які
підтверджують право власності на об’єкти нерухомого майна.
Рішення відповідача № 103/9 від 05.06.2001 р. про оформлення
права власності МПП “БП” на вищевказане майно було прийнято на
пўдставў протоколу загальних зборів колективу МПП “Б” від
21.05.2001 р. та наказу директора ПММ “Б” від 21.05.2001 р. за
№ 4/6.
Судом встановлено, що цими документами передбачається безоплатна
передача магазину “ТД” по вул. Інтернаціональній, 11 та
нафтобази по вул. Ч.Шлях,16 в м. Фастові з балансу МПП “Б” на
баланс МПП “БП”. Вказані документи не передбачають передачі
права власності на зазначене майно.
Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1
“Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом
Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 баланс це
звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну
дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Тобто баланс
підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і
вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну
дату.
Таким чином, передача майна з балансу одного підприємства на
баланс іншого підприємства не є безспірною ознакою передачі
права власності на це майно.
Вищенаведене стосується також і складеного між МПП “Б” та МПП
“БП” акта №22\05-2001 прийому-передачі основних засобів від
22.05.2001 р. за формою 03-1, який також передбачає передачу
майна з балансу на баланс.
Передача майна з балансу на баланс означає лише те, що ведення
бухгалтерського обліку щодо утримання спірного майнового
комплексу буде здійснюватися іншим підприємством. В наслідок
чого, фактичне володіння майном переходить від однієї особи до
іншої, що не обов’язково означає одночасний перехід права
власності на це майно.
У зв’язку з чим під час розгляду справи по суті, судам першої та
апеляційної інстанцій слід було витребувати від МПП “БП” будь-
які договори (інвестиційний, купівлі-продажу, дарування, тощо) на
підставі, яких останній придбав у власність спірне майно.
Крім того, судам слід було дослідити факт оплати спірного майна,
як підстави придбання його у власність.
Судам першої та апеляційної інстанцій необхідно також, перевірити
наявність внесення змін до статутного фонду, як МПП “Б” так і МПП
“Б - плюс”, у зв’язку з відчуженням спірного майна у одного та
прийняття цього майна у власність іншим.
Для об’єктивного розгляду даної справи по суті, судам необхідно
встановити наявність причинного зв’язку між протоколом загальних
зборів колективу МПП “Б” від 21.05.2001, а також наказу МПП “Б”
№4/6 від 21.05.2001 про передачу основних засобів та договором на
безоплатне користування майном від 21.05.2001, тобто з’ясувати
чи видавалися перші два документи на виконання зазначеного
договору.
Таким чином, рішення господарського суду Київської області від
07.07.-11.07.2003 та постанова Київського апеляційного суду від
04.09.2003 прийняті по неповно встановленим обставинам справи,
тому неможливо надати їм правильну юридичну оцінку.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства “Б”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 07.07.-
11.07.2003 скасувати.
3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2003 у справі №75/3-02/19-03 скасувати.
4. Справу №75/3-02/19-03 передати на новий розгляд до
господарського суду Київської області.
5. Ухвалу Вищого господарського суду України від 27.11.2003 у
справі №75/3-02/19-03 скасувати.