ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 27/91-03-1533
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Одеської державної академії холоду
на постанову від 07.10.03 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 27/91-03-1533 господарського суду Одеської
області
за позовом Одеського обласного управління у справах
захисту прав споживачів
до Одеської державної академії холоду
та по зустрічному Одеської державної академії холоду
позову
до Одеського обласного управління у справах
захисту прав споживачів
про визнання рішень № 39 від 03.12.02 та № 47 від 21.12.02
недійсними
У справі взяли участь представники
позивача: Федосєєва Н.В., довір. від 19.01.04 № 3/7
відповідача: не з’явилися
03.12.02 Одеським обласним управлінням у справах захисту прав
споживачів прийнято рішення № 39 про накладання штрафу на
Одеську державну академію холоду за недотримання вимог
законодавства щодо змісту реклами у розмірі п’ятикратної
вартості розповсюдження зазначеної реклами на загальну суму
1365,15 грн., на підставі якого видано Акт від 19.11.03 № 0161.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.03 позов
задоволено, стягнуто з відповідача 1365,15 грн. штрафу за
порушення законодавства про рекламу (суддя Семенюк Г.В.), в
задоволенні зустрічного позову – відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
07.10.2003 рішення суду від 22.07.03 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що матеріалами справи доведено, що
Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів
правомірно нарахований штраф в сумі 1365,15 грн. за порушення
ст. 24 Закону України “Про рекламу” ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
, оскільки при
розповсюдженні рекламної інформації про додатковий набір на
контрактну форму навчання та підготовчі курси в тексті реклами
відсутні посилання на номер чинної ліцензії та найменування
органу, що її видав (колегія суддів у складі: Колоколов С.І.,
Разюк Г.П., Петров м. С.).
В поданій касаційній скарзі Одеська державна академія холоду
просить прийняті у справі рішення господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти
нове рішення, яким в первісному позові відмовити, а зустрічний
позов задовольнити. Скаргу мотивовано тим, що об’ява про прийом
на навчання не є рекламою, що відповідно до листа Головного
управління Державного казначейства України № 07-22/198-4326 від
02.06.98, в якому зазначено, що метою діяльності учбових
навчальних закладів є надання освітніх послуг в зв’язку з
профілем установи та така діяльність відноситься до
неприбуткової. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій
неправомірно застосовані норми ст.ст. 24, 27 Закону України “Про
рекламу” ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
, оскільки Одеська державна академія
холоду не є комерційною установою.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, заслухавши
присутнього в засіданні представника відповідача, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Одеська
державна академія холоду віднесена до вищих закладів освіти 4-го
рўвня акредитації відповідно до Рішення МАК від 20.04.1995р.
протокол № 17 (а.с.55), є юридичною особою, має ліцензію
Міністерства освіти і науки України на право надання освітніх
послуг навчальними закладами з одержанням вищої освіти та є
платником податків, про що має свідоцтво.
27.07.02 у газеті “Одеський вісник” № 141-142 було розповсюджено
рекламну інформацію про додатковий набір відповідачем на
контрактну форму навчання та підготовчі курси без посилання на
номер чинної ліцензії, найменування органу що її видав.
Відповідно до ст. 61 Закону України “Про освіту” ( 1060-12 ) (1060-12)
фінансування державних закладів освіти, установ, організацій,
підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів
відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства,
державних підприємств та організацій, а також додаткових джерел
фінансування. Додатковими джерелами фінансування є кошти,
одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та
перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів, тощо.
Зазначені кошти не оподатковуються і не можуть бути вилучені в
доход держави або місцевих бюджетів, знаходяться у розпорядженні
навчального закладу за умови, якщо вони спрямовуються на
статутну діяльність навчального закладу.
Освітня діяльність на території України здійснюється вищими
навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 28
Закону України “Про вищу освіту” ( 2984-14 ) (2984-14)
). У ліцензіях на
освітню діяльність зазначається назва напряму, спеціальності,
освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії
ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу,
його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні
адреси. Саме таку ліцензію й було видано Одеській державній
академії холоду 15.05.02 (а.с. 56).
Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право
ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської
діяльності протягом визначеного строку за умови виконання
ліцензійних умов (ст. 1 Закону України “Про ліцензування певних
видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
).
Апеляційним господарським судом було встановлено, що текст
рекламного оголошення, що був надрукований у газеті “Одеський
вісник” № 141-142 від 27.07.02 був взятий редакцією газети з
оригіналу-макету наданого відповідачем, а відповідальність за
достовірність рекламних оголошень несе рекламодавець. Претензій
щодо змісту рекламної інформації відповідач до редакції газети
не мав, про що свідчить акт здачі-приймання робіт по рахунку
№ 472 від 26.07.02 (а.с.12).
Статтею 23 Закону “Про рекламу” ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
в редакції від
24.05.01, чинної на момент виниклих спірних правовідносин,
визначено, що реклама послуг, пов’язаних із залученням коштів
населення (банківських, страхових тощо), або осіб, які їх
здійснюють, та цінних паперів можлива лише за наявності
відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує право на
здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити
найменування органу, який видав ліцензію (спеціальний дозвіл) та
номер чинної ліцензії.
З огляду на встановлені судом факти, апеляційний суд мав
застосувати ст. 23 Закону України “Про рекламу” ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
,
але помилково застосував ст. 24 цього закону, однак це не
призвело до прийняття неправильного по суті рішення. Відповідач
обґрунтовано притягнений до відповідальності, з нього правомірно
стягнений штраф за порушення діючого законодавства про рекламу і
відмовлено в задоволенні зустрічного позову к позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Одеської державної академії холоду залишити без
задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 07.10.03 у справі № 27/91-03-1533 господарського суду
Одеської області – без змін.