ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2004 Справа N 29/467
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Печерському районі м. Києва
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 03.11.2003
у справі № 29/467
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
до Приватного підприємця Ц-ва І.В.
про стягнення податкової заборгованості в
сумі 147, 00 грн.,
за участю представників від:
позивача Ц-в І.В. - приватний підприємець
відповідача
В С Т А Н О В И В :
ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулось до господарського
суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи Ц-ва І.В. податкової
заборгованості в сумі 147, 00 грн..
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.09.2003 провадження у
справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін,
а апеляційну скаргу - без задоволення.
З зазначеною постановою Київського апеляційного господарського
суду податкова інспекція не погоджується та просить Вищий
господарський суд України скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 03.11.2003 та ухвалу
господарського суду м. Києва від 03.09.2003, постановити нове
рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
На думку податкової інспекції, постанова апеляційного суду
прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального права, а саме: п. 1.9 ст. 1, п. 5.1, 5, 5,2, 5.3,
ст. 5. п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000, абзацу 4 п. 2, п. 9
Наказу ДПА України від 29.10.1999 № 599 "Про затвердження
свідоцтва про оплату єдиного податку та порядку його видачі"
( z0752-99 ) (z0752-99)
, абзац 2 п. 2 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, ч. 2.5 Порядку направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від
21.06.2001 № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактичний
перехід відповідача на сплату єдиного податку та його несплата як
і наявність свідоцтва про плату єдиного податку не є допустимим
доказом наявності податкового боргу у платника податку, який обрав
спрощену систему оподаткування.
Перехід на спрощену систему оподаткування повинен підтверджуватись
Свідоцтвом про право сплати єдиного податку, а не заявою
приватного підприємця.
А отже, податкова вимога № 1/237 від 13.02.2002 та № 2/863 від
28.03.2002 не є доказом, що підтверджує узгодження податкового
зобов'язання. Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2151-14 ) (2151-14)
встановлено, що
податкове зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Таким чином, Закон не встановлює єдиний порядок та строки сплати
податків, зборів (обов'язкових платежів), а передбачає, що порядок
подання розрахунків та строки сплати можуть встановлюватися цим
Законом або іншими законами України з питань оподаткування. Якщо
спеціальним законом з питань сплати окремого податку встановлені
інші граничні строки сплати податку, ніж ті, що встановлені
Законом, то діють положення закону з питань оподаткування окремим
податком.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена
Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
(в
редакції Указу від 28.06.1999 № 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
передбачає
особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва
шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не
включено до переліку видів податків і зборів (обов'язкових
платежів), що справляються на території України, передбачених
Законом України від 25.06.1999 № 1251- ХІІ "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(зі змінами і доповненнями).
Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку
суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та сплати
єдиного податку, встановлені вищезазначеним Указом, у зв'язку із
набранням чинності Законом не змінюються.
Тобто, згідно зі статтею 3 Указу суб'єкти підприємницької
діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не
пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень
Державного казначейства України.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий)
період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи
подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця,
що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про
сплату єдиного податку, а також копії платіжних доручень про
сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку про
зарахування коштів.
За порушення платником єдиного податку чинного законодавства
відповідальність встановлюється згідно із законодавством, як це
передбачено ст. 10 зазначеного вищеУказу. Колегія суддів вважає,
що висновок про припинення провадження по справі судом першої
інстанції та підтриманий апеляційним судом, зроблено без
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається за
правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, судом не перевірено та не отримали оцінки викладені у
позовній заяві доводи податкової інспекції про те, що приватний
підприємець Ц-в І.В. не сплатив заборгованість в сумі 147,00 грн.
не знайшло свого підтвердження той факт - чи отримував Ц-в І.В.
свідоцтва про сплату єдиного податку, чи мало місце порушення Ц-в
І.В. законодавства.
Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права призвело
до неправильного вирішення спору, що дає підстави для скасування
всіх ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий
розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, перевірити
обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та
вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва від 01.12.2003 № 10779/9/10-00812 задовольнити
частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 та ухвалу господарського суду м. Києва від 03.09.2003
скасувати, а справу № 29/467 передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.