ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 18/487
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Якимчук Ю.В.,
відповідача - Пупиніна Л.О.,
третьої особи – Яковлева А.В., Степаненко А.М.,
прокуратури Черкаської не з’явився
області-
розглянувши у відкритому ЗАТ “Д.С. Інвестмент”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 15.10.2003
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 18/487
за позовом РВ ФДМ України по Черкаській області
до ЗАТ “Д.С. Інвестмент”
(третя особа - ВАТ “Черкасигаз”)
за участю прокурора Черкаської області
про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ
“Черкасигаз” від 11.01.2002 № 248 та стягнення 59380 грн. штрафу
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 30.12.2003 року до
20.01.2004 року.
До початку судового засідання від ЗАТ “Д.С. Інвестмент” надійшли
два клопотання від 29.12.2003 та від 30.12.2003 про визнання
недійсним згідно з п. 2 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
п. 13.1
договору купівлі-продажу від 11.01.2002 № 248 та про визнання
цього договору неукладеним в частині п. 13.1 договору, які
колегія суддів відхиляє у зв’язку з їх безпідставністю та
подальшим заявленням відповідачем 20.01.2004 року в судовому
засіданні клопотання, в якому міститься прохання на підставі
ст. 22 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
не розглядати попередні вищезазначені
клопотання.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 21.08.2003 господарського суду м. Києва (судді
Шкурат А.М.) в позові відмовлено на підставі ст. 27 Закону “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
та ст.ст. 41, 153 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
з посиланням на відсутність визначення
сторонами в договорі купівлі-продажу такої істотної умови як
розмір інвестицій у вигляді погашення простроченої
заборгованості ВАТ “Черкасигаз” по заробітній платі перед
працівниками товариства, а також з огляду на ліквідацію цим
акціонерним товариством вказаної заборгованості до укладення
договору купівлі-продажу.
Постановою від 15.10.2003 Київського апеляційного господарського
суду (судді: Зеленін В.О., Коршун Н.М., Авдеєв П. В.) рішення
скасовано, позов задоволено – на підставі ст.ст. 161-162 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 5 ст. 27 та ч. 5 ст. 29 Закону України
“Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
розірвано
договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ “Черкасигаз” від
11.01.2002 та стягнуто 59380 грн. штрафу у зв’язку з
невиконанням відповідачем зобов’язання щодо погашення
заборгованості ВАТ “Черкасигаз” перед своїми працівниками,
передбаченого п. 13.1 цього договору, оскільки з листів сторін
відповідачу було відомо про розмір заборгованості по заробітній
платі, яка склалася на момент оголошення конкурсу.
ЗАТ “Д.С.Інвестмент” у поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати, рішення залишити без змін, оскільки вважає,
що судом апеляційної інстанції помилково не застосовано ст. 27
Закону України “Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
,
відповідно до якої інвестиційні зобов’язання повинні включатися
у договір виключно у грошовій формі, однак сума заборгованості
ВАТ “Черкасигаз” по заробітний платі своїм працівникам не була
відома позивачу і відповідачу на момент оголошення конкурсу та
дату підписання договору купівлі-продажу, а в березні 2002 року
сторонам стало відомо про відсутність такої заборгованості
станом на 01.01.2002 р.
Окрім того, скаржник вказує на неукладеність договору в частині
обов’язку відповідача погасити прострочену заборгованість ВАТ
"Черкасигаз” по зарплаті, оскільки зобов’язання здійснити дії,
які вже здійснені та не можуть бути здійснені в майбутньому,
суперечить вимогам ст. 41 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як такі, що не
спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав
та обов’язків.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального і процесуального права та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому
задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а рішення суду
першої інстанції –зміні з наступних підстав.
На спірні приватизаційні договірні правовідносини, пов’язані з
відчуженням за результатами конкурсу належного державі пакета
акцій ВАТ “Черкасигаз” та відсутністю визначення в умовах
договору купівлі-продажу від 11.01.2002 № 248 обсягу
інвестиційних зобов’язань покупця (відповідача), поширюється дія
ч. 2 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”
( 2163-12 ) (2163-12)
та ст. 4, 6, 41, 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, чим
спростовуються помилкові посилання суду апеляційної інстанції в
обгрунтування своїх заперечень на ст.ст. 161, 162 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ч. 5 ст. 27 та ч. 5 ст. 29 Закону України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, які грунтуються на
довільному тлумаченні змісту п. 13.1 договору купівлі-продажу
від 11.01.2002.
Згідно з п. 3 ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного
суду України від 01.07.98 № 9-рп положення ч. 5 ст. 29 Закону
України “Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
регулює
наслідки невиконання умов угоди купівлі-продажу. Як окрема
юридична категорія угод вони мають назву “угоди приватизації”
(ст. 27 Закону ( 2163-12 ) (2163-12)
) і є особливими договорами
купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також
відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше
не випливає із законодавства про приватизацію.
Частиною 2 ст. 27 Закону “Про приватизацію державного майна”
( 2163-12 ) (2163-12)
запроваджено правило, згідно з яким договори
купівлі-продажу повинні включати передбачені бізнес-планом чи
планом приватизації зобов’язання або зобов’язання сторін, які
були визначені умовами конкурсу, аукціону чи викупу, зокрема,
щодо внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру
та строків.
Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки
умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ “Черкасигаз” від
11.01.2002 № 248 та інших наявних у справі доказів в їх
сукупності з достовірністю встановлено, а судом апеляційної
інстанції не спростовано обставини відсутності визначення
сторонами в договорі конкретного (фіксованого) розміру внесення
інвестицій у формі погашення простроченої заборгованості ВАТ
“Черкасигаз” по заробітній платі перед своїми працівниками, що
не відповідає імперативним вимогам ч. 2 ст. 27 Закону України
“Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
. Водночас судами
обох інстанцій також зафіксовано обставини ліквідації цієї
заборгованості безпосередньо третьою особою до 01.01.2002, тобто
ще до укладення договору купівлі-продажу № 248 від 11.01.2002.
Зважаючи на це судом апеляційної інстанції всупереч вимогам
ст.ст. 33,34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
помилково прийнято наявні у
справі листи (а.с. 13, 18, 19 – том 1) в якості належних доказів
попереднього узгодження сторонами конкретного розміру
передбачених п. 13.1 договору купівлі-продажу від 11.01.02
інвестиційних зобов’язань покупця ще до укладення цього
договору, оскільки зазначені листи складено, підписано та
направлено адресатам в березні, травні та червні 2002 року, а
тому вони не можуть породжувати жодних юридичних наслідків щодо
спірних правовідносин.
Тим більше що листом РВ ФДМ України по Черкаській області від
20.03.2002 № 842/07 (а.с.14, том 1). було оформлено клопотання
до ВАТ “Черкасигаз” надати державному органу приватизації
відомості щодо суми простроченої заборгованості по зарплаті
працівникам підприємства станом на 21.11.2001, чим
спростовуються висновки суду апеляційної інстанції про
обізнаність сторін із розміром інвестиційних зобов’язань покупця
по сплаті такої заборгованості на момент укладення між сторонами
договору купівлі-продажу від 11.01.20002.
Окрім того, з матеріалів справи не вбачається та сторонами не
доведено внесення доповнень до умов договору купівлі-продажу в
частині встановлення розміру інвестиційних зобов’язань та зміни
їх цільового призначення шляхом укладення нотаріально
засвідченої додаткової угоди у порядку, передбаченому п.п. 30,31
договору купівлі-продажу № 248 та Положенням про внесення змін
до договорів купівлі-продажу державного майна (затверджено
наказом ФДМ України від 29.10.98 № 2041 ( z0717-98 ) (z0717-98)
та
зареєстровано в Мінюсті України 11.11.98 за № 717/3157, в
зв’язку з чим помилковими визнаються посилання суду в
оскаржуваній постанові на достатність запізнілого узгодження
сторонами розміру інвестиційних зобов'язань листами позивача,
відповідача та третьої особи, оскільки чинне законодавство при
приватизацію вимагає чіткого визначення такої істотної умови
безпосередньо в тексті договору купівлі-продажу або ж в
додатковій угоді до нього.
В розрізі цього касаційна інстанція вважає безпредметними
висновки суду апеляційної інстанції про заборону зміни розміру
чи звільнення покупця (відповідача) від зобов'язання щодо
внесення інвестицій, передбачених договором, оскільки пунктом
1.6 зазначеного вище Положення ( z0717-98 ) (z0717-98)
встановлено заборону
зменшення загального обсягу інвестицій та зобов'язань,
визначених у грошовому еквіваленті, проте закріплене в п. 13.1
договору зобов'язання в грошовому еквіваленті не виражено.
Разом з тим колегія відхиляє посилання скаржника в обґрунтування
своїх заперечень на протокол № 1 засідання конкурсної комісії з
продажу за конкурсом пакета акцій ВАТ “Черкасигаз” від
07.11.2001, якому судами першої та апеляційної інстанцій взагалі
не було надано правової оцінки при прийнятті рішення та
постанови, а згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права збирати
нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
Враховуючи вимоги ст. 41 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
згідно яких угодами визнаються дії громадян і організацій,
спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав
та обов'язків, а також обставини припинення до укладення
договору купівлі-продажу зобов'язань ВАТ “Черкасигаз” щодо
погашення заборгованості по зарплаті своїм працівникам та
недопустимість подальшого виникнення такого ж зобов'язання у
відповідача, колегія погоджується з висновками суду першої
інстанції про те, що включення до договору такої умови, як
погашення відповідачем заборгованості, яка станом на момент
укладення договору вже не існувала, суперечить чинному
законодавству і повинно бути підставою для застосування
наслідків, передбачених ч. 1 ст. 48 та ст. 60 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та визнання п. 13.1 договору недійсним, як
такого, що не відповідає вимогам закону.
Проте, касаційна інстанція відхиляє подальші висновки суду
першої інстанції про визнання договору купівлі-продажу
неукладеним в частині зобов'язання відповідача погасити
прострочену заборгованість ВАТ “Черкасигаз” по заробітній платі,
які суперечать вимогам ст. 153 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та не відповідають способам захисту цивільних прав,
вичерпно врегульованим ст. 6 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Зважаючи на те, що позовні вимоги про розірвання договору
купівлі-продажу від 11.01.2002 № 248 ґрунтуються виключно на
невиконанні відповідачем зобов'язань згідно з п. 13.1 договору,
які у відповідача не могли виникнути у зв'язку з їх припиненням
третьою особою до 01.01.2002, а також враховуючи фактичне
встановлення судом першої інстанції невідповідності цього пункту
договору чинному законодавству про приватизацію та як наслідок
наявність достатніх підстав для визнання його недійсним у
порядку п. 1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом виходу за
межі позовних вимог, провадження у справі в частині позовних
вимог про розірвання договору купівлі-продажу слід припинити з
мотивів відсутності предмета спору в цій частині (п. 1-1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Таким чином, первісне рішення у даній справі підлягає частковій
зміні.
Водночас рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без
змін в частині відмови в задоволенні похідних позовних вимог про
стягнення 59380 грн. штрафу у зв'язку з відсутністю підстав для
покладання на відповідача такої цивільно-правової
відповідальності, оскільки згідно з ч. 5 ст. 29 Закону України
“Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
обов'язковою
передумовою для стягнення штрафних санкцій визначено факт
розірвання договору купівлі-продажу, підстави для чого в даному
випадку відсутні.
Окрім того, згідно вимог ст.ст. 4, 151 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права та обов'язки виникають з угод, передбачених
законом, зобов'язання, в тому числі грошові також виникають з
договору, а в разі встановлення факту недійсності частини угоди
вимоги однієї сторони до іншої, які засновані на такій частині
угоди, задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що підставою скасування рішення від 21.08.2003
судом апеляційної інстанції стало помилкове застосування
останнім ст.ст. 34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 161, 162
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 5 ст. 27 і ч. 5 ст. 29 Закону України
“Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
та водночас
незастосування ч. 2 ст. 27 цього ж закону, а судом першої
інстанції встановлено відсутність визначення сторонами в
договорі купівлі-продажу від 11.01.2002 № 248 конкретного
розміру інвестиційних зобов'язань покупця як істотної умови
цього договору, і ці обставини не спростовано апеляційним
господарським судом, первісне рішення підлягає частковій зміні.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом апеляційної інстанції до спірних
приватизаційних правовідносин норм матеріального та
процесуального права, в зв'язку з чим оскаржувана постанова
підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі в частині
позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу та
залишенням без змін рішення суду першої інстанції в частині
відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 48, 60 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 2 ст. 27 Закону України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, п. 1 ст. 83,
ст.ст. 111-5, 111-7, п.п. 4,5 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Д.С. Інвестмент” задовольнити частково.
Постанову від 15.10.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 18/487 скасувати, а рішення від 21.08.2003
господарського суду м. Києва у даній справі змінити, виклавши
резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“Визнати недійсним пункт 13.1 договору купівлі-продажу пакета
акцій ВАТ “Черкасигаз” від 11.01.2002 № 248, укладеного між
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по
Черкаській області та ЗАТ “Д.С. Інвестмент”.
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про
розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ
“Черкасигаз” від 11.01.2002 № 248.
Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 59380 грн.
штрафу”.