ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 11/306-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
розглянувши матеріали касаційної скарги Магістральної митниці
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
12.12.2002
у справі № 11/306-02
за позовом приватного підприємства “І”
до Магістральної митниці.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників:
Про час і місце судового засідання були повідомлені належним
чином.
Рішенням господарського суду Харківської області від
19.11.2002р. позов задоволено частково. Оформлений відповідачем
талон відмови у пропуску на митну територію України № 000116
визнано недійсним. В решті позову відмовлено. Також з митниці на
користь приватного підприємства “І” стягнуто 85 грн. державного
мита та 118 грн. судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
12.12.2002 у задоволенні апеляційної скарги Магістральної
митниці відмовлено, а рішення господарського суду Харківської
області від 19.11.2002р. у справі № 11/306-02 залишено без змін.
Магістральна митниця з рішенням та постановою не згодна та
просить їх скасувати, а у позові ПП “І” відмовити.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
позивач для здійснення митного оформлення товару, який надійшов
на його адресу на підставі контракту № 55 від 17.09.2001 року,
укладеного з фірмою “Н”, м. Прага (Чехія) та додаткових угод до
нього, надав відповідачеві вантажну митну декларацію
№ 80200/2/004942. Митна вартість товару по контракту заявлена у
розмірі 9776,30 євро виходячи із 505 євро за тону товару.
Підставою для визначення такої митної вартості стали наступні
документи: контракт № 55 від 17.09.2002 року з додатковими
угодами до нього; специфікація № 73 від 01.10.2002 року, де
сторони по контракту визначили кількість, ціну та вид товару;
технічні дані продавця товару, щодо характеристик його
продукції; інвойс № 2002155 від 01.10.2002 року, в якому
зазначені кількість, ціна та вид товару; товаросупровідний
документ на товар - СМR № 1385753 від 14.10.2002 року; копію
експортної декларації № 1385753.Таким чином, митна вартість
товару була визначена позивачем на підставі вищенаведених
документів за ціною угоди.
Відповідач не погодився із визначенням митної вартості товару за
ціною угоди та на підставі довідки відділу митних платежів
тарифів та митної вартості Магістральної митниці від 17.10.2002
року за номером МВ - 02/109 (аркуш справи 31) встановив, що
митна вартість товару складає 600 доларів США за тону товару. Як
вбачається із змісту зазначеної довідки підставою для визначення
такої митної вартості стала цінова Інформація ЄАІС ДМСУ
(КРМ-10000). Зважаючи на те, що позивач не погодився сплачувати
митні платежі виходячи з встановленої відповідачем митної
вартості товару, відповідач відмовив позивачеві у митному
оформленні, про що був складений талон відмови у пропуску на
митну територію України чи митному оформленні товарів та інших
предметів. В зазначеному талоні вказано, що причиною відмови є
“невірно визначено митну вартість (запит до ВТВ, зміна митної
вартості)”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 року № 1598
( 1598-98-п ) (1598-98-п)
, на яку як на підставу застосування цінової
інформації ЦБД ІАМУ ДМСУ при визначенні митної вартості
посилається відповідач, не була прийнята в цій частині судом до
уваги, через те, що статтею 11 Закону України „Про ціни та
ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
встановлено, що при здійсненні
експортних та імпортних операцій безпосередньо або через
зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними
партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні)
ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Відповідно до статті 45 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою
(письмовою, усною тощо) точних даних про мету переміщення через
митний кордон України товарів та інших предметів і про самі
товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей,
необхідних для митного контролю та митного оформлення. Згідно зі
статтею 75 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
обкладення митом
товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон
України, здійснюється відповідно до Закону України “Про Єдиний
митний тариф” ( 2097-12 ) (2097-12)
. Частиною 1 статті 16 Закону України
„Про Єдиний митний тариф” ( 2097-12 ) (2097-12)
передбачено, що
нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають
митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості,
тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на
момент перетину митного кордону України. При визначенні митної
вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в
рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не
включено до рахунка-фактури. Таким чином, митна вартість
визначається декларантом на підставі ціни угоди, тобто ціни, яка
фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент
перетину митного кордону України. Виходячи із змісту частини 1
статті 16 Закону ( 2097-12 ) (2097-12)
, цей метод визначення митної
вартості є основним методом. Позивач надав відповідачеві для
митного оформлення усі необхідні документи, в яких була
визначена митна вартість на підставі ціни угоди.
Застосування інших методів визначення митної вартості товару,
відповідно до частини 2 статті 16 Закону ( 2097-12 ) (2097-12)
, можливе
при умові явної невідповідності заявленої митної вартості
товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно
до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її
обчислення. У таких випадках митна вартість визначається
послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети,
цўни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних
країнах - експортерах зазначених товарів та Інших предметів.
Інших методів визначення митної вартості частина 2 статті 16
Закону не встановлює. Не містить ця норма також права на
встановлення Інших методів митної вартості будь-якими органами
державної влади.
Зазначені висновки господарських судів першої та апеляційної
інстанцій повністю відповідають матеріалам справи та нормам
чинного законодавства України, через що підстав для задоволення
апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі судового
рішення немає, оскільки:
відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог та
заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом. Позивач належними доказами та у повному обсязі довів
обґрунтованість своїх позовних вимог. Позиція відповідача не
можна бути визнана такою, що заснована на нормах чинного
законодавства України, і насамперед такого, що регулює питання
митного оформлення імпортованих товарів. Разом з тим колегія
суддів вважає, що відповідно до пункту 2 зазначеного вище
Порядку, Магістральна митниця не мала жодних правових підстав
для відмови у відповідному митному оформлені задекларованих
позивачем товарів, оскільки подані позивачем документ не могли
викликати об'єктивного сумніву у їх вірогідності.
Що стосується питання про відмову у задоволенні доповнених
вимог, колегія суддів приходить до висновку, що господарські
суди правильно застосували норми матеріального права, а тому
підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу магістральної митниці залишити без
задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
19.11.2002 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 12.12.2002 у справі № 11/306-02 залишити без змін.