ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 11/223
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу (далі – ТОВ) “Бріз”
на постанову від 18.08.03 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/223
за позовом ТОВ “Бріз”
до ВАТ “Дослідний завод”
про стягнення 1658859 грн.,
за участю представників:
позивача – не скористався своїм процесуальним правом на участь у
судовому засіданні касаційної інстанції 25.11.03 та 20.01.04
(належним чином повідомлений про час та місце розгляду
касаційної скарги),
відповідача – Жукова І.М., Коновалова О.А.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя
Т.Штофель) від 11.06.03 у справі № 11/223 були задоволенні
позовні вимоги ТОВ “Бріз” (скаржника) до ВАТ “Дослідний завод”
про стягнення 1658859 грн. Відповідач - ВАТ “Дослідний завод” з
рішенням господарського суду Полтавської області від 11.06.03 не
погодився, подав апеляційну скаргу, яка була задоволена
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
18.08.03 (судді В.Бондаренко, О.Плужник, В.Лакіза), рішення
господарського суду Полтавської області від 11.06.03 по справі
№ 11/223 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з названою постановою ТОВ “Бріз” звернулося з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
18.08.03 у справі № 11/223, вважаючи її такою, що прийнята з
неправильним застосуванням норм матеріального (ст.ст. 260, 203,
265, 268, 161, 216, 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) та процесуального
(ч. 1 ст. 43, ч. 1 ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) права. ТОВ
“Бріз” просить скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 18.08.2003 у справі № 11/223 та залишити
в силі рішення господарського суду Полтавської області від
11.06.2003.
ВАТ “Дослідний завод” у відзиві на касаційну скаргу не згодне з
доводами, викладеними в касаційній скарзі ТОВ “Бріз” та
доповненнях до неї, вважає їх безпідставними та необґрунтованими
належними та допустимими доказами чи приписами чинного
законодавства, просить залишити постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 18.08.2003 у справі
№ 11/223 без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Бріз” № 17/9 від
17.09.2003 без задоволення.
Заслухавши доповідача, представників ВАТ “Дослідний завод”,
перевіривши правильність застосування Харківським апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів дійшов
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Позивач пред’явив позовні вимоги про стягнення з відповідача
вартості переданого за договорами оренди обладнання в розмірі
173980,00 грн., орендної плати за період з.05.2000 р. по травень
2003 р. в сумі 179280,00 грн., неустойки за той же період в сумі
27888,00 грн. та понесені позивачем збитки в розмірі 1275893,00
грн. на підставі ст.ст. 151, 161, 162, 178, 180, 203, 203 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями і свідчать
матеріали справи, між позивачем та відповідачем були укладені
договори оренди штампів № 30/07-99 від 30.07.1999; № 1/0999 від
01.09.1999; № 28/06-66 від 28.06.1999; № 30/1299 від 30.12.1999;
№ 11/1099 від 11.10.1999 та № 1/1299 від 01.12.1999. Відповідно
до умов договорів позивач зобов’язаний передати, а відповідач
прийняти в тимчасове користування штампи на загальну суму
173980,00 грн. Відповідно до п. 4.2 договорів сторонами було
встановлено, що строк оренди складає 10 місяців з моменту
прийняття орендованих штампів по акту приймання-передачі. Пункт
8.1 договорів передбачає, що після закінчення строку оренди
орендар (відповідач) зобов’язаний на протязі одного дня
повернути орендовані штампи.
Суд першої інстанції, погодившись з обгрунтуванням позовних
вимог, задовольнив їх в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на
те, що ВАТ “Дослідний завод” не виконав свої зобов’язання по
договорах щодо сплати орендної плати з.05.2000 р., сплати пені
за прострочення платежу та не повернув орендоване майно. На
підставі ст. 153, ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
судом першої
інстанції з відповідача стягнуто: вартість переданого за
договорами оренди майна в сумі 173980,00 грн., орендну плату
з.05.2000 року по травень 2003 року в сумі 179280,00 грн.,
неустойку в сумі 27888,00 грн. та втрачений ТОВ “Бріз” прибуток
в сумі 1275893,00 грн.
Апеляційною інстанцією скасоване рішення господарського суду
Полтавської області від 11.06.2003 з посиланням на те, що воно
прийняте при неповному досліджені матеріалів справи, з
порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема,
ст.ст. 33, 34, 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 180, 260 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(ненадання належних доказів щодо
обгрунтування розміру позовних вимог; без узгодження зі
сторонами питання щодо прийняття повного тексту рішення чи
оголошення його резолютивної частини).
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що строк дії
договорів оренди штампів (10 місяців) закінчився, і сторонами
він не був поновлений. Передані в оренду штампи відносяться до
категорії “швидкозношувальний інструмент”, який має обмежений
термін експлуатації. ТОВ “Бріз”, як власником орендованого
майна, оскільки у відповідності з чинним законодавством передача
майна в оренду не припиняє права власності на майно, вимог щодо
повернення штампів не заявлено. Договорами не встановлено
зобов’язання орендаря повернути замість майна його вартість, як
вимагає позивач, тому така вимога залишена без задоволення
апеляційною інстанцією, оскільки з позовної заяви позивача не
вбачається його наміру щодо повернення майна згідно договору у
тому стані, в якому орендар його одержав, з урахуванням
нормального зносу, або обумовленому договором.
Що стосується орендної плати за оренду штампів, то це питання
було досліджено апеляційною інстанцією, якою встановлено, що
сторонами підписано зведений акт звірки взаємних розрахунків від
26.03.2002, в якому сторони встановили, що орендна плата за
оренду штампів з.05.2000 року відповідачу не нараховувалась і
заборгованўсть його відсутня, що доведено рішенням
господарського суду Полтавської області по справі № 8/107.
Відповідно зі ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті
самі сторони.
Щодо стягнення позивачем понесених ним збитків у вигляді
неотриманих прибутків в розмірі 1275893,00 грн., то апеляційним
господарським судом правильно зазначено, що позивачем не
обгрунтовано розмір неотриманого прибутку.
У відповідності зі ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неотриманим
доходом є така втрата кредитором очікуваного додавання
(приросту) в майні, яка засновується на точних даних, що
безперечно стверджують можливість отримання ним грошових сум,
або інших цінностей, якби зобов’язання було виконано
боржником. При перевірці цього питання по матеріалах справи
апеляційною інстанцією встановлено, що позивачем не обгрунтовано
жодний з показників, які використовувались ним для здійснення
розрахунку. Розрахунок неотриманого прибутку, як зазначено в
постанові господарського суду апеляційної інстанції, базується
на аналізі отримання ним прибутку у 1999 році при виготовленні
деталей на інших підприємствах та у відповідача.
Стосовно вимог позивача про стягнення суми неустойки (пені) у
розмірі 27888,00 грн., нарахованої із розміру 0,5% від суми
боргу за кожний день прострочення за період з.05.2000 р. по
травень 2003 р., то такі вимоги не відповідають договору,
приписам ст. 3 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
. Крім
того, наявність заборгованості по оплаті орендних платежів
судами не встановлено.
З врахуванням викладеного, Вищий господарський суд України
вважає, що постанова господарського суду апеляційної інстанції
відповідає вимогам ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст. ст. 180, 203, 265 ЦК (в редакції 1963 р.) та матеріалам
справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Бріз” на постанову від 18.08.03
Харківського апеляційного господарського суду залишити без
задоволення.
Постанову від 18.08.03 Харківського апеляційного господарського
суду у справі № 11/223 залишити без змін.