ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 03/4451
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “НТ”
і додані до неї матеріали
на постанову від 26.08.2003 р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 03/4451
господарського суду Черкаської області
за позовом ТОВ “НТ”
до ТОВ “ЕТ”
про стягнення 8299 грн. 01 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники сторін: ТОВ “НТ”
– П-в Б.Ю. (директор); ТОВ “ЕТ” – М-юк І.Г. (дов. від 19.01.2004
р.).
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2002 р. ТОВ “НТ” звернулося в господарський суд
Черкаської області з позовом до ТОВ “ЕТ” про визнання частини
останнього абзацу договору № 151 від 17.06.2002 р. (арбітражне
застереження), щодо розгляду спірних відносин через арбітражний
суд при ТПП України в м. Києві, такою, що не може бути виконана,
та стягнення 8299,01 грн. вартості транспортних послуг з
урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних і 500 грн.
витрат на правову допомогу.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2002
р. позов задоволено; визнано частину останнього абзацу договору
№ 151 від 17.06.2002 р. (арбітражне застереження), щодо розгляду
спірних відносин через арбітражний суд при ТПП України в м.
Києві, такою, що не може бути виконана; стягнуто з ТОВ “ЕТ” на
користь ТОВ “НТ” вартість транспортних послуг з урахуванням
штрафних санкцій у сумі 8299,01 грн. та суму, сплачену за
послуги адвоката, у розмірі 500 грн. Рішення суду мотивоване
тим, що згідно з ст. 161, діючого на той час ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону та договору;
статтею 358 зазначеного Кодексу передбачено обов`язок
відправника сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;
розрахунок суми боргу відповідача з урахуванням встановленого
індексу інфляції та 3% річних зроблено вірно; факт понесення
позивачем збитків внаслідок звернення за правовою допомогою до
адвоката підтверджується матеріалами справи. Судом визнано
частину останнього абзацу договору № 151 від 17.06.2002 р., щодо
розгляду спірних відносин через арбітражний суд при ТПП України
в м. Києві, такою, що не може бути виконана з огляду на те, що в
Україні існує Міжнародний комерційний арбітражний суд при
Торгово-промисловій палаті, який взагалі не розглядає
господарські спори, що виникають між вітчизняними
підприємствами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.08.2003 р. зазначене рішення господарського суду від
01.10.2002 р. скасовано; провадження у справі № 03/4451
припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постанова мотивована тим, що висновок господарського суду
Черкаської області про те, що такої арбітражної установи, яку
сторони передбачили в договорі, не існує, є помилковим, оскільки
Арбітражний суд при ТПП України і Міжнародний комерційний
арбітражний суд при торгово-промисловій палаті України це одна й
та сама установа, тільки перша назва є скороченою. В постанові
апеляційного суду також зазначено, що звертаючись до
господарського суду з позовом, позивач порушив умови договору
щодо порядку вирішення спору, який виник під час виконання
сторонами зобов`язань за даним договором, крім того, позивачем
не надано доказів відмови Міжнародного комерційного арбітражного
суду при ТПП України в прийнятті позовної заяви.
У касаційній скарзі ТОВ “НТ” просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2003 р. та
залишити без змін рішення господарського суду Черкаської області
від 01.10.2002 р. Скаржник посилається на те, що Київським
апеляційним господарським судом порушено ст.ст. 1, 8 Закону
України “Про міжнародний комерційний арбітраж” ( 4002-12 ) (4002-12)
, п. 2
Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП
України, ст. 1 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного
суду при ТПП України.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським
судом Черкаської області та Київським апеляційним господарським
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає частковому задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Господарським судом Черкаської області встановлено, що
17.06.2002 р. сторонами у справі було укладено договір № 151 на
перевезення вантажу, відповідно до якого позивачем було
здійснено перевезення вантажу (20 т масла), про що свідчить
відмітка в міжнародній транспортній накладній (СМR) № 0222971
від 20.06.2002 р. та акт виконаних робіт б/н від 26.06.2002 р.,
завірений сторонами. Проте як вбачається з позовної заяви ТОВ
“НТ”, доказом, що підтверджує викладені в позовній заяві
обставини, є міжнародна транспортна накладна (СМR) № 3255271 від
20.06.2002 р.
Викладені в постанові Київського апеляційного господарського
суду від 26.08.2003 р. фактичні обставини справи ґрунтуються на
доказах, які додані до позовної заяви, проте містять суперечливі
дані з рішенням господарського суду від 01.10.2002 р. Судом
апеляційної інстанції в постанові не спростовані обставини
справи, що викладені в рішенні суду першої інстанції, тобто суди
як першої, так і апеляційної інстанцій не повністю встановили
наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і
заперечення сторін, не дали повної оцінки доказам у справі, які
містять дані про обставини, що мають значення для правильного
вирішення цього спору.
Отже, перевіряючи юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що
зазначеними судами в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
повністю з’ясовано всіх обставин справи, а тому у зв’язку із
вищевикладеним прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд. При
цьому колегія суддів Вищого господарського суду України виходить
з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти
встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішення спору.
При новому розгляді справи першої інстанції слід взяти до уваги
викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в
залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “НТ” на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 26.08.2003 р. у справі
№ 03/4451 господарського суду Черкаської області задовольнити
частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.08.2003 р. та рішення господарського суду Черкаської області
від 01.10.2002 р. у справі № 03/4451 скасувати, справу передати
на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.