ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 03/4450
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Н”
і додані до неї матеріали
на постанову від 26.08.2003 р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 03/4450
господарського суду Черкаської області
за позовом ТОВ “Н”
до ТОВ “Е”
про стягнення 8299 грн. 01 коп.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2002 р. ТОВ “Н” звернулося в господарський суд
Черкаської області з позовом до ТОВ “Е” про визнання частини
останнього абзацу договору № 151 від 17.06.2002 р. (арбітражне
застереження), щодо розгляду спірних відносин через арбітражний
суд при ТПП України в м. Києві, такою, що не може бути виконана
та стягнення 8299,01 грн. вартості транспортних послуг з
урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних і 500
грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2002
р. позов задоволено; визнано частину останнього абзацу договору
№ 151 від 17.06.2002 р. (арбітражне застереження), щодо розгляду
спірних відносин через арбітражний суд при ТПП України в м.
Києві, такою, що не може бути виконана; стягнуто з ТОВ “Е” на
користь ТОВ “Н” вартість транспортних послуг з урахуванням
штрафних санкцій у сумі 8299,01 грн. та суму, сплачену за
послуги адвоката, у розмірі 500 грн. Рішення суду мотивоване
тим, що згідно з ст. 161, діючого на той час ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону та договору;
статтею 358 зазначеного Кодексу передбачено обов`язок
відправника сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;
розрахунок суми боргу відповідача з урахуванням встановленого
індексу інфляції та 3% річних зроблено вірно; факт понесення
позивачем збитків внаслідок звернення за правовою допомогою до
адвоката підтверджується матеріалами справи. Судом визнано
частину останнього абзацу договору № 151 від 17.06.2002 р., щодо
розгляду спірних відносин через арбітражний суд при ТПП України
в м. Києві, такою, що не може бути виконана з огляду на те, що в
Україні існує Міжнародний комерційний арбітражний суд при
Торгово-промисловій палаті, який взагалі не розглядає
господарські спори, що виникають між вітчизняними
підприємствами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.08.2003 р. зазначене рішення господарського суду від
01.10.2002 р. скасовано; провадження у справі № 03/4450
припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постанова мотивована тим, що висновок господарського суду
Черкаської області про те, що такої арбітражної установи, яку
сторони передбачили в договорі, не існує, є помилковим, оскільки
Арбітражний суд при ТПП України і Міжнародний комерційний
арбітражний суд при торгово-промисловій палаті України це одна й
та сама установа, тільки перша назва є скороченою. В постанові
апеляційного суду також зазначено, що звертаючись до
господарського суду з позовом, позивач порушив умови договору
щодо порядку вирішення спору, який виник під час виконання
сторонами зобов`язань за даним договором, крім того, позивачем
не надано доказів відмови Міжнародного комерційного арбітражного
суду при ТПП України в прийнятті позовної заяви.
У касаційній скарзі ТОВ “Н” просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2003 р. та
залишити без змін рішення господарського суду Черкаської області
вўд 01.10.2002 р. Скаржник посилається на те, що Київським
апеляційним господарським судом порушено ст.ст. 1, 8 Закону
України “Про міжнародний комерційний арбітраж” ( 4002-12 ) (4002-12)
, п. 2
Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП
України, ст. 1 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного
суду при ТПП України.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським
судом Черкаської області та Київським апеляційним господарським
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2002 р.
сторонами у справі було укладено договір № 151 на перевезення
вантажу, відповідно до якого за замовленням на перевезення
№ 96/6 від 18.06.2002 р. позивачем було здійснено перевезення
вантажу (20 т масла), про що свідчить відмітка в СМR № 0222971
від 20.06.2002 р. та акт виконаних робіт б/н від 26.06.2002 р.,
завірений сторонами. Відповідачем зобов`язання по оплаті послуг
з перевезення вантажу невиконані, у зв`язку з чим позивачем
заявлені вимоги про стягнення 8299,01 грн. за неналежне
виконання зобов`язань по оплаті послуг з урахуванням
встановленого індексу інфляції та 3% річних і 500 грн. витрат на
правову допомогу.
Пунктом 2.6 договору № 151 сторони передбачили, що спірні
відносини вирішуються через арбітражний суд при ТПП України в
м. Києві.
Скасовуючи рішення господарського суду Черкаської області від
01.10.2002 р. та припиняючи провадження у справі, Київський
апеляційний господарський суд зазначив, що звертаючись до
господарського суду з позовом, позивач порушив умови договору
щодо порядку вирішення спору, який виник під час виконання
сторонами зобов`язань за даним договором. Проте, з зазначеним
висновком апеляційного господарського суду погодитися не можна,
оскільки відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України від 24.02.1994
р. № 4002-ХІІ “Про міжнародний комерційний арбітраж” ( 4002-12 ) (4002-12)
до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін
передаватися:
спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що
виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів
міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство
хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також
спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних
об'єднань та організацій, створених на території України, між
собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими
суб'єктами права України.
Згідно з ст. 8 зазначеного Закону суд, до якого подано позов у
питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо
будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї
першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і
направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна
угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Оскільки Міжнародний комерційний арбітражний суд при
Торгово-промисловій палаті України взагалі не розглядає
господарські спори, що виникають між вітчизняними
підприємствами, якими є сторони у справі, господарський суд
Черкаської області правомірно визнав частину останнього абзацу
договору № 151 від 17.06.2002 р. (арбітражне застереження)
такою, що не може бути виконана.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова Київського
апеляційного господарського суду від 26.08.2003 р. підлягає
скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням
норм матеріального та процесуального права. Скасоване нею
законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає
залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Н” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.08.2003 р. у справі № 03/4450
господарського суду Черкаської області задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.08.2003 р. у справі № 03/4450 скасувати, рішення
господарського суду Черкаської області від 01.10.2002 р. у
справі № 03/4450 залишити без змін.