ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 02/42-41
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ВАТ “Волиньобленерго”, м. Луцьк
на постанову від 13.10.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 02/42-41 господарського суду Волинської
області
за позовом ВАТ “Волиньобленерго”, м. Луцьк
до Волинського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України,
м. Луцьк
про визнання недійсним рішення № 7 від 14.05.03
У справі взяли участь представники
позивача: Смусь В.Л., довір. від 22.07.02 № 19/26; Кобилянський
О.Ю., довір. від 16.12.03 № 12/26-3146
відповідача: Лисецький Є.В., Борсук Н.Я.- довір. у справі
АМК України: Володін А.В., посв. № 196 від 01.07.02
Рішенням господарського суду Волинської області від 08.08.2003 в
позові відмовлено з тих підстав, що займаючи монопольне
становище на ринку постачання електроенергії в області,
товариство зловживало своїм монопольним становищем шляхом
відмови від укладання договорів на технічне обслуговування
внутрішньо-будинкових електромереж, нав'язуванням умов договору,
що ставлять контрагентів у нерівне становище (суддя Мельничук
С.В.).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.10.2003 рішення суду від 08.08.2003 залишено без змін з тих
же підстав (колегія суддів у складі: Г. Орищин, О. Бобеляк, О.
Дубник).
В поданій касаційній скарзі ВАТ “Волиньобленерго” просить
рішення та постанову, прийняті у справі, скасувати, прийняти
нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що
апеляційним судом не застосовані норми ст. 153 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Пропонування внести в проект договору певні умови
суд безпідставно розцінив як нав'язування додаткових умов. Судом
не застосовано при вирішенні спору норми ч. 1 ст. 158 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої відповідь про згоду укласти
договір на інших, ніж було запропоновано умовах, визнаються
відмовою від пропозицій і в той же час новою пропозицією.
Внаслідок незастосування цієї норми ВАТ “Волиньобленерго”
визнано таким, що відмовляється від укладання договорів на
обслуговування внутрішньо-будинкових мереж з ЖКП. Надані суду
листи свідчать про заходи щодо врегулювання спірних питань по
договору і спростовують висновок суду про зловживання
товариством монопольним становищем. Апеляційний суд не
застосував ст. 159 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розбіжності, що виникають при укладанні договорів можуть бути
вирішені в судовому порядку за ініціативою будь-якої з сторін.
Натомість суд безпідставно дійшов висновку, що ВАТ відмовляється
від укладання договорів, зачіпає інтереси ЖКП.
Судом неправильно застосовані ст. 47, 60 Закону України “Про
захист економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
. Дії ВАТ не призвели
до негативних і непоправних наслідків для ЖКП. Враховуючи, що
попереднє рішення втрачає чинність з дня отримання рішення,
прийнятого за результатами розгляду справи, ВАТ
“Волиньобленерго” не оскаржувало попереднє рішення адмінколегії
ВОТВАМКУ від 24.01.2002 № 2 по справі 10-2002р. Стаття 60
зазначеного закону передбачає можливість оскарження рішень
органів АМК протягом 2-х місяців з дня одержання, що і було
зроблено - позовною заявою від 18.07.2003 Товариством оскаржено
рішення № 7 від 14.05.2003 по справі 10-2002 р.
Товариство по відношенню до ЖКП не є монополістом, оскільки не
має змоги передати електричну енергію споживачам житлових
будинків іншими мережами. ВАТ “Волиньобленерго” не зловживало
монопольним становищем, оскільки ЖКП є фактично монополістами по
відношенню до ВАТ у відносинах з передачі електроенергії таким
споживачам. З цього слідує висновок, що апеляційним судом
неправильно застосовані ст. ст. 13, 48, 50 Закону України “Про
захист економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Крім цього постанова від 13.10.2003 направлена сторонам з
порушенням строку, передбаченого ст. 105 ч. 4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, заслухавши присутніх
в засіданні представників сторін, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
До суду першої інстанції надійшли клопотання від Управління
житлово-комунального господарства м. Луцька та відповідача (арк.
52, 53) про залучення до розгляду справи декілька ЖКП в якості
третіх осіб на боці відповідача. Клопотання були розглянуті. Суд
дійшов висновку, що рішення зі спору може вплинути на права і
обов'язки ЖКП і клопотання відповідача задовольнив, про що
вказано в рішенні суду від 08.08.2003.
Відповідно до вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
при залученні у справу третіх осіб судом
виноситься ухвала. Треті особи, які не заявляють самостійних
вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні
обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмету позову
збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на
відмову від позову або визнання позову. Суд першої інстанції
виносив рішення по справі фактично без участі у розгляді справи
третіх осіб: вони не вказані в рішенні суду, в матеріалах справи
відсутні їх пояснення.
Апеляційний суд також переглядав справу без участі третіх осіб.
За таких обставин, касаційна інстанція дійшла висновку, що судом
першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального
права, що відповідно ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування рішення
мўсцевого або постанови апеляційного господарського суду.
Господарському суду Волинської області та Львівському
апеляційному господарському суду необхідно розглянути справу з
дотриманням діючих норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Волиньобленерго” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 08.08.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.10.2003 у даній справі скасувати.
3. Справу № 02/42-41 направити на новий розгляд до
господарського суду Волинської області.