ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 9/239-03-7299
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Представництва по управлінню
судовому засіданні касаційні комунальною власністю Одеської
скарги міської Ради, ПП Р-ко О.О. та ТОВ
“М”
на постанову від 28.10.03 Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 9/239-03-7299
за позовом ЗАТ АРО “Пасаж”
до ТОВ “М”,
Представництва по управлінню
комунальною власністю Одеської
міської Ради
(3-тя особа - Одеський міськвиконком)
про визнання недійсним договору оренди та поновлення прав
орендаря
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 29.09.03 господарського суду Одеської області,
винесеною на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в порядку
забезпечення позову накладено арешт на спірне нежиле приміщення
з огляду на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи
зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Постановою від 28.10.03 Одеського апеляційного господарського
суду ухвала від 29.09.03 залишена без змін з тих же підстав.
Скаржники у поданих касаційних скаргах просять скасувати
постанову апеляційного суду та ухвалу господарського суду,
оскільки відсутні переконливі докази наявності достатнього
припущення, що спірне майно може зникнути на момент виконання
рішення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційні
скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржені судові
акти скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції з наступних підстав.
На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо
обставин вжиття заходів забезпечення позову при вирішенні даного
спору, поширюється дія ст.ст. 66, 67 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відповідно до
зазначених статей ухвала про забезпечення позову може бути
винесена на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття
таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання
рішення господарського суду.
Клопотання позивача про застосування заходів по забезпеченню
позову стосовно спірного приміщення ґрунтувалось, зокрема на
тому, що це майно знаходиться в орендному користуванні АРО
“Пасаж” на підставі договору від 19.01.94 № 22/96 і дії
відповідачів порушують право володіння зазначеним приміщенням.
Матеріали справи (а.с. 7) свідчать, що строк дії даного договору
закінчився ще 31.12.1994 року, а доказів щодо його подальшого
укладення або відповідної пролонгації позивачем в порушення
вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не надано.
Зазначені обставини, які не встановлені в повному обсязі, мають
істотне значення, оскільки не виключають відсутності підстав
правомірного користування позивачем спірним приміщенням, в
зв'язку з чим суду при новому розгляді слід чітко встановити
фактичні правові підстави перебування спірної будівлі у
користуванні позивача (адміністративний акт, договір, судове
рішення тощо).
Окрім того, судами, в порушення вимог ст. 36 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в повній мірі не
були досліджені долучені до справи письмові документи, а їх
копії належним чином не оформлені, зокрема, копії документів,
які долучені до позовної заяви є неповними, оскільки не містять
дати та підписів конкретних посадових осіб, які засвідчили ці
копії.
Посилання скаржників на непереконливість висновків суду стосовно
накладання арешту не заслуговують на увагу, оскільки, згідно
імперативних вимог ст. 111-7 (ч. 2) Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не вправі вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім фактичним обставинам, в зв'язку з чим справа
підлягає направленню на новий розгляд з метою усунення
встановлених касаційною інстанцією недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Ухвалу від 29.09.03 господарського суду Одеської області та
постанову від 28.10.03 Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 9/239-03-7299 скасувати, з направленням справи в
частині розгляду клопотання про забезпечення позову на новий
розгляд до господарського суду Одеської області.