ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 6/165
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну відкритого акціонерного товариства
скаргу “Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат” (далі - ВАТ”Центральний
ГЗК”)
на постанову від 12.09.03 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 6/165
за позовом ВАТ “Центральний ГЗК”
до ТОВ “Ініціатива”
про стягнення 17046 грн. 24.
за участю представників:
- позивача – Кудисова Л.В.,
- відповідача – не з’явився (належним чином повідомлений про час
та місце розгляду касаційної скарги),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
03.07.03 позовні вимоги ВАТ “Центральний ГЗК” задоволені: з ТОВ
“Ініціатива” на користь позивача стягнуто 16777,20 грн. збитків.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.09.03 (судді Л.Лотоцька, Р.Бахмат, А.Логвиненко) рішення
господарського суду першої інстанції скасоване, в позові
відмовлено.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
невиконання позивачем умов договору стосовно “Інкотермс-90” СРТ
ст. Грековата, а також порушення вимог ст. 46 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, Правил видачі вантажу, Правил користування
вагонами призвело позивача до понесення збитків з його вини.
В касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
“Центральний ГЗК” просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 12.09.03, вважаючи її
такою, що прийнята з порушеннями норм матеріального та
процесуального, та залишити без змін рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 03.07.03.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши правильність застосування Дніпропетровським
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
відповідно до укладеного між сторонами договору від 21.01.2002
№ 39-192-01/02 ТОВ “Ініціатива” (продавець) зобов’язалося
передати у власність ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат” (покупець) товар – гумовотросову стрічку – на умовах
“Інкотермс-90” ст. Грековата. 31.05.2002 по залізничній
накладній № 06230 на станцію Грековата прибув зазначений вантаж,
отримувачем якого вказанно ВАТ “Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат”. За простой вагону ВАТ
“Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” сплатив залізниці
16777,20 грн. Позивач звернувся з позовом до господарського суду
про стягнення з ТОВ “Ініціатива” збитків у сумі 16777,20 грн.,
вважаючи, що простой вагону мав місце з вини товариства у
зв’язку з несвоєчасним митним оформленням вантажу ТОВ
“Ініціатива”.
У відповідності з Міжнародними правилами по тлумаченню термінів
“Інкотермс” СРТ (п. А.3а, Б6 – поділ витрат) покупець
зобов’язаний нести всі витрати по договору перевезення з
моменту, коли товар був наданий у розпорядження покупця у пункті
поставки у тому місці, яке визначено у договорі.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в
договорі купівлі-продажу від 21.01.2002 № 39-192-01/02
встановлена передача товару на умовах “Інкотермс 90” СРТ,
ст. Грековата.
Враховуючи викладене Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів вважає, що апеляційний господарський суд
помилково вважає, що невиконання умов договору стосовно
“Інкотермс-90”, а також порушення ст. 46 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, Правил видачі вантажу допущено з вини
позивача, що призвело до сплати ним коштів за простой
залізничного вагону в кількості 2985 год.
Помилкове тлумачення зазначених нормативних актів апеляційним
господарським судом стало причиною того, що поза увагою суду
залишились питання щодо наявності простою вагонів після митного
оформлення вантажу та його причин, розподілу між сторонами
пов’язаних з цим витрат у випадку, якщо таке мало місце, що є
порушенням вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх
обставин справи в їх сукупності. Зазначені обставини справи не
були з’ясовані і місцевим господарським судом.
Порушення або неправильне застосування норм матеріального права
згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування або зміни рішення місцевого чи постанови апеляційного
господарського суду.
Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
апеляційним господарським судом ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
то Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно відновив строк
подання апеляційної скарги.
Відповідно приписів ч. 2 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення строку апеляційного оскарження судового рішення
можливе протягом трьох місяців з дня прийняття його місцевим
господарським судом. Пунктом 4 частини 1 статті 94 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що апеляційна скарга повертається судом
без розгляду у випадку подання скарги після закінчення строку,
встановленого для її подання, без клопотання про відновлення
цього строку.
Апеляційним господарським судом встановлено і підтверджується
матеріалами справи, що апеляційна скарга була подана
відповідачем в межах трьох місяців з дня прийняття господарським
судом рішення, яке оскаржується, та заявлено клопотання про
відновлення строку апеляційного оскарження рішення.
Беручи до уваги викладене та враховуючи межі перегляду справи в
касаційній інстанції, встановлені ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку, що постанова господарського суду апеляційної
інстанції та рішення місцевого господарського суду підлягають
скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Центральний ГЗК” на постанову від
12.09.2003 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у
справі № 6/165 задовольнити частково.
Постанову від 12.09.2003 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 03.07.2003 господарського
суду Дніпропетровської області у справі № 6/165 скасувати.
Справу № 6/165 направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.