ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 4/55-73
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ВАТ “Волиньобленерго” в особі Луцької міської
філії, м. Луцьк
на постанову від 03.07.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 4/55-73 господарського суду Волинської
області
за позовом Виробничо-комерційної фірми “Домінанта”,
м. Луцьк
до ВАТ “Волиньобленерго” в особі Луцької міської
філії, м. Луцьк
про визнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники
позивача: Пацюк О.Є., довір. № 7 від 10.02.03, Юрчак В.Н.,
довір. від 10.02.03 № 8
відповідача: Смусь В.Л., довір. від 22.07.02 № 19/26-1441,
Кобилянський О.Ю. довір. від16.12.03 № 19/26-3/46
Рішенням господарського суду Волинської області від 25.03.2003
позовні вимоги задоволено, визнано рахунок Луцької міської філії
ВАТ “Волиньобленерго” за перевищення лімітів № 11/1223-Л за
листопад 2002 року на суму 29372 грн. 12 коп. , таким, що не
підлягає виконанню з тих підстав, що факт перевищення лімітів в
суді недоведено (суддя П. Слободян).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
3.07.2003 рішення господарського суду Волинської області від
25.03.2003 залишено без змін з тих же підстав (колегія суддів у
складі: Л. Давид, В. Кузь, С. Бойко).
В поданій касаційній скарзі ВАТ “Волиньобленерго” просить
постанову від 03.072003 скасувати і в позові відмовити. Вважає,
що апеляційний суд не застосував ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо невиконання зобов’язань по договору; пункт ІІ Порядку
постачання електричної енергії споживачам, затв. Постановою
Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002, де вказано, що
граничні величини споживання електроенергії та потужності
доводяться до споживачів як договірні величини у терміни
обумовлені договором між місцевою енергопостачальною
організацією та споживачем. В договорі було обумовлено, що при
відсутності дефіциту в енергосистемі лімітні повідомлення
споживачу не направляються. Судом не застосовано ст. 26 Закону
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
і п. 8.5 Правил
користування електричною енергією, затверджених постановою
Національної комісії з регулювання електроенергетики № 28 від
31.07.1996 щодо відповідальності за споживання електроенергії
понаддоговірну величину за розрахунковий період.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд першої та апеляційної інстанції встановили наступне.
У сторін по справі було укладено договір № 1223 від 26.12.2000
на користування електроенергією, де в п. 8.1 зазначено, що
споживач самостійно здійснює оплату електроенергії шляхом
перерахування коштів в 10-ти денний термін від розрахункового
дня (21 число для місяця з 31 днем і 20 число для місяця з 30
днями) на рахунки електропостачальної організації. Згідно
рахунку № 09/1223 за вересень 2002 року, виписаного 23.09.2002
позивачем було спожито 25633 квт/год. (при доведеному ліміті
76,7 тис. квт/год на вересень місяць, згідно додатку № 1 до
договору) на суму 7342 грн. 85 коп. , що підтверджено актом
звірки. Сума сплачена пл. дор. № 937 від 11.10.2002. Відповідно
договору оплату повинно було здійснити до 31.09.2002, а фактично
– 11.10.2002. За таких обставин відповідачем було встановлено
нульову граничну величину та застосовано п’ятикратну вартість за
перевищення ліміту споживання електроенергії в вересні 2002 року
в сумі 29372 грн. 12 коп. , виставлену в рахунок № 11/1223.
Відповідач не надіслав споживачу лімітне повідомлення про
встановлення нульової граничної величини на споживання
електроенергії в вересні 2002 року, чим порушив вимоги п. 2.2
договору. В матеріалах справи відсутні докази про доведення до
відому позивача та погодження сторонами граничних величин
споживання електроенергії та потужності. Договором на
користування електричною енергією № 1223 від 26.12.2000
встановлений ліміт 76,7 тис. квт/год на вересень, фактично
спожито 25633 квт/год.
За таких обставин апеляційна інстанція дійшла обгрунтованого
висновку, що у справі відсутні докази факту перевищення
позивачем граничної величини спожитої електроенергії.
Доводи ВАТ “Волиньобленерго” про теё що лімітні повідомлення
споживачу не направляються при відсутності дефіциту в
енергосистемі, що обумовлено в договорі сторін, - касаційна
інстанція до уваги не приймає. В договорі зазначено, що
електроенергія відпускається в кількості вказаної в додатку № 1
при відсутності дефіциту енергії та потужності в енергосистемі.
В разі виникнення дефіциту в енергосистемі енергопостачальна
організація лімітними повідомленнями встановлює граничні
величини споживання електроенергії. Лімітні повідомлення
направляються споживачу не пізніше ніж за один день до початку
місяця. У даному випадку мова іде про порушення споживачем
строків оплати за використану електроенергію: повинен був
сплатити до 31.09.2002 але фактично сплатив 11.10.2002.
Відповідно п. 11 “Порядку постачання електричної енергії
споживачам” ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, затвердженого Постановою КМУ від
09.04.2002 № 475 “за підсумками місяця гранична величина
споживання електричної енергії для споживачів коригується до
рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання”.
Граничні величини споживання електроенергії та потужності
доводяться до споживачів як договірні величини у терміни,
обумовлені договором. Повідомлення про ці величини є невід’ємною
частиною договору. Судом встановлено, що скориговані граничні
величини до позивача повідомленням не доведено, тобто відсутня
невід’ємна частина договору, обов’язкова до виконання.
За таких обставин місцевий і апеляційний суди дійшли правильного
висновку, що відсутні підстави для притягнення позивача до
відповідальності згідно зі ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Касаційна інстанція вважає, що попередні судові інстанції
правильно застосували норми матеріального права, що регулюють
виникші спірні відносини і підстави для скасування прийнятих у
справі рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Волиньобленерго” в особі Луцької міської
філії залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 03.07.2003 у справі
№ 4/55-73 – без змін.