ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 2-19/2667-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу АКПІБ “П” в особі філії “Ц”
і додані до неї матеріали
на постанову від 11.09.2003 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-19/2667-03
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом АКПІБ “П” в особі Вінницького
центрального відділення
до ЗАТ “А”
треті особи: Територіально-відокремлене
безбалансове відділення № 19
“Жовтневе” КБ “П”,
ПП “К”,
ТОВ “Е”
про стягнення 65000 грн.
за зустрічним позовом ЗАТ “А”
до АКПІБ “П” в особі Вінницького
центрального відділення
треті особи: Територіально-відокремлене
безбалансове відділення № 19
“Жовтневе” КБ “П”,
ПП “К”,
ТОВ “Е”
про стягнення 217500 гр.
В С Т А Н О В И В:
АК ПІБ “П” в особі філії “Ц” у жовтні 2002 року звернулося до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до АТЗТ
“А” про стягнення 65000 грн. заборгованості. Позовні вимоги
обгрунтовувалися тим, що акціонерне товариство закритого типу
“А” відповідно до ухвали арбітражного суду Вінницької області
від 17.03.1999 р. визнане санатором ВАТ “ВЗ” і зобов’язане
погасити заборгованість перед кредиторами згідно з графіком
погашення боргів.
Акціонерне товариство закритого типу “А” у листопаді 2002 року
звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із
зустрічним позовом до АК ПІБ “П” в особі філії “Ц” про стягнення
217500 грн., з яких 167500 грн. матеріальної шкоди і 50000 грн.
моральної шкоди. Зустрічні позовні вимоги обгрунтовувались тим,
що матеріальна і моральна шкода спричинена тим, що за заявою
відповідача ухвалою господарського суду Автономної Республіки
Крим від 17.10.2001 р. у справі № 2-19/7955-2001 була порушена
справа про банкрутство АТЗТ “А” і в газеті “Урядовий кур’єр” №
199 від 31.10.2001 р. дана об’ява про порушення справи про
банкрутство АТЗТ “А”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
14-15.05.2003р. у справі № 2-19/2667-2003 позовні вимоги
акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (П) в
особі філії “Ц” до АТЗТ “А” про стягнення заборгованості
задоволено; зустрічний позов АТЗТ “А” до акціонерного
комерційного промислово-інвестиційного банку (П) в особі філії
“Ц” про стягнення матеріальної і моральної шкоди задоволено
частково у сумі 153686,57 грн.; враховуючи однорідність
зустрічних вимог стягнуто з акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку (П) в особі філії “Ц” на користь
АТЗТ “А” 79719,15грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.09.2003 року рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 14-15.05.2003 р. у справі № 2-19/2667-2003
залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач за зустрічним позовом П в особі
філії “Ц” просить скасувати прийняті у справі судові рішення в
частинў задоволення зустрічного позову та залишити без змін в
частині задоволення первісного позову, посилаючись на невірне
застосування норм матеріального та процесуального права, а саме
ст.ст. 440, 4401 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 101, 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників Пу,
які підтримали касаційну скаргу, та заперечення представника
АТЗТ “А”, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до змісту ст.ст. 440, 4401 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відшкодування матеріальної та моральної шкоди є формою цивільної
відповідальності за здійснене цивільне правопорушення.
Необхідними умовами настання відповідальності є наявність
протиправного діяння, вини та безпосереднього причинного зв’язку
між протиправним діянням та наявною шкодою. Протиправна дія – це
поведінка, що заборонена законом. В той же час при розгляді
справи судом першої інстанції було помилково прийнято за
протиправне діяння - безпідставне звернення Пу до суду з вимогою
порушити справу про банкрутство АТЗТ “А”. Даний юридичний
висновок суду не відповідає вимогам, які ставить законодавство
до визначення противоправного діяння. Так, за загальним
правилом, противоправне діяння це така дія суб’єкта, яка прямо
йде всупереч імперативним приписам. У чинному законодавстві
відсутні будь-які обмеження щодо використання права на судовий
захист.
Судом першої інстанції кваліфіковано наявні збитки у вигляді не
одержаного доходу АТЗТ “А” як шкода. Так за змістом глави 40 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
шкода може бути нанесена майну або особистим
немайновим правам, а стягнення збитків вже носить похідний
характер від нанесеної шкоди. Для стягнення збитків у вигляді не
одержаного доходу та застосування ст.ст. 203, 453 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було
встановити чи були дії Пу протиправними, наявність збитків у
вигляді нанесеної шкоди майну або особистим немайновим правам
АТЗТ “А”, наявність безпосереднього зв’язку між шкодою і діями
Пу.
Відхиляються посилання Пу щодо порушення процесуального права
(п. 5 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), а саме прийняття
постанови не тими суддями, які входили до складу колегії,
оскільки у матеріалах справи є розпорядження голови
Севастопольського господарського суду про заміну судді.
Допущена судами неповнота дослідження обставин справи призвели
до того, що судами не дано правової оцінки суттєвим обставинам
по справі.
Отже, перевіряючи юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що
зазначеними судами в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
повністю з’ясовано всіх обставин справи, а тому у зв’язку із
вищевикладеним прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд. При
цьому колегія суддів Вищого господарського суду України виходить
з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти
встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішення спору.
При новому розгляді справи першої інстанції слід взяти до уваги
викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в
залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу АКПІБ “П” в особі філії “Ц” на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.09.2003 р. у справі № 2-19/2667-03 господарського суду
Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.09.2003 р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 14-15.05.2003 р. у справі № 2-19/2667-03
скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського
суду Автономної Республіки Крим.