ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 2-13/797-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги Кримського дитячого
фонду
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.08.2003
у справі № 2-13/797-2003
за позовом Кримського дитячого фонду
до 1) Відкритого акціонерного товариства “К”;
2) Виконавчого комітету Сімферопольської міськради;
3) Сімферопольської міської ради;
третя особа Фонд державного майна України
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від
28.05.-05.06.2002 р. по справі № 2-10/5141-2002 про визнання
недійсним рішення позов Кримського дитячого фонду
(м. Сімферополь) до Виконавчого комітету Сімферопольської
міської Ради, Відкритого акціонерного товариства “К”, 3-і особи
представництво Фонду державного майна України в АРК та
Сімферопольське бюро технічної інвентаризації, було задоволено
частково – визнано недійсним рішення Сімферопольського міського
виконавчого комітету від 24.09.1999 р. № 1387 “Про оформлення
документів про право власності на нежилі приміщення по вул.
К.Лібкнехта/Павленка/Р.Люксембург-39-41/18/42 на ім’я ВАТ “К” та
свідоцтво про право власності, видане на його підставі, в
частині, яка стосується нежилих приміщень площею 169,7 кв.м.,
які займав в будинку № 34-41/18/42 по вул.
К.Лібкнехта/Павленка/Р.Люксембург в м. Сімферополь Кримський
дитячий фонд; в решті позовних вимог було відмовлено.
Відповідач у справі - ВАТ “К”, не погоджуючись із рішенням
господарського суду АРК від 28.05-05.06.2002 р., подав до
Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційну
скаргу, в якій просив: рішення господарського суду АР Крим
скасувати та прийняте нове рішення.
Севастопольський апеляційний господарський суд своєю постановою
від 26.08.2003 р. у справі № 2-13/797-2003 апеляційну скаргу ВАТ
“К” задовольнив, рішення господарського суду АР Крим скасував, в
позові Кримському дитячому фонду – відмовив.
Позивач у справі – Кримський дитячий фонд – не погоджуючись із
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по
справі, подав до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної
інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши
матеріали справи, встановила наступне:
07.06.1988 р. Виконавчий комітет Кримської обласної Ради
народних депутатів прийняв Рішення № 180 на виконання Постанови
Ради Міністрів Української РСР від 07.05.1988 р. № 122, згідно з
яким вирішив обласним відділам народної освіти, управлінням
профтехосвіти, внутрішніх справ, культури, фінансів, торгівлі,
облспоживспілки, облтелерадіокомітету, облпотіграфвидавництву,
облтранскомітету, місьрайвиконкомам надати практичну допомогу
обласному відділенню Радянського дитячого фонду ім. В.І. Леніна
в реалізації поставлених перед ними завдань. В тому числі,
Сімферопольському міськвиконкому протягом 3-го кварталу 1988
року вирішити питання про виділення приміщення обласному
відділенню Радянського дитячого фонду ім. В.І. Леніна.
На виконання вищезазначеного Рішення Виконкому Кримської
обласної Ради народних депутатів 11.06.1991 року було видано
Розпорядження № 318р, згідно з яким Кримському обласному
відділенню Радянського дитячого фонду ім. В.І. Леніна було
виділено частину приміщення по вул. Павленко, 20 площею 120
кв.м. для розміщення правління.
Відповідно до п. 1 Рішення Виконкому Сімферопольської міської
Ради народних депутатів Кримської АРСР № 604 від 22.05.1992 р.
міський Фонд державного майна України в м. Сімферополь було
зобов’язано прийняти на баланс будівлю за адресою по вул. К.
Лібкнехта, 39/20, а відповідно до п. 2 Рішення за Дитячим фондом
було закріплено займане ним на той час приміщення.
В постанові Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.08.2003 р. суд невірно застосував норму матеріального
права, а саме, застосував норму п. 4 ст. 29 Закону України “Про
місцеве самоврядування” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від 21.05.1997 р. до
правовідносин, які існували в період дії іншого закону, який
регламентував повноваження виконкомів міських рад народних
депутатів – Закону України “Про місцеві Ради народних депутатів
та місцеве і регіональне самоврядування” ( 533-12 ) (533-12)
від
07.12.1990 р.
Повноваження виконавчих комітетів міських Рад народних депутатів
на той час регулювались частиною 4 Закону України “Про місцеві
Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”
( 533-12 ) (533-12)
від 07.12.1990 р. Зокрема, ст. 35 зазначеного закону
“Повноваження в галузі управління комунальною власністю,
розвитку місцевого господарства” визначено, що виконавчий
комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів
здійснює управління майном, яке належить до комунальної
власності, майновими фондами житлово-комунального господарства
та іншим майном для задоволення потреб і запитів населення;
вирішує питання створення, придбання, використання, оренди або
безоплатної передачі майнових об'єктів, які перебувають у
комунальній власності.
Відповідно до вищенаведеної норми закону виконком міської Ради
народних депутатів не наділений повноваженнями щодо відчуження
комунального майна, а лише повноваженнями з управління або
безоплатної передачі.
Таким чином, апеляційна інстанція при перегляді рішення суду
першої інстанції правильно застосувала саме цю норму закону для
вирішення спору.
Окрім того, передача майна, оплатна чи безоплатна, або ж
виділення приміщень, не тягнуть за собою переходу права
власності на такі майнові об’єкти.
Суд апеляційної інстанції в своїй постанові зробив вірний
висновок про те, що відповідно до ст. 2 Закону України “Про
право власності” право власності – це врегульовані законом
суспільні відносини з володіння, користування та розпорядження
майном.
Таким чином, з викладеного вбачається, що виділення відповідно
до Розпорядження № 318р Виконкому Сімферопольської міськради
народних депутатів Кримському дитячому фонду частини
оспорюваного приміщення не потягнуло за собою переходу права
власності на це приміщення до Кримського дитячого фонду, тобто
передача приміщення із комунальної власності у власність
громадської організації не відбувалась.
Судом першої інстанції при постановлені рішення було зроблено
невірний висновок про те, що внаслідок передачі Сімферопольським
міськвиконкомом Кримському дитячому фонду приміщення воно стало
об’єктом права власності громадської організації.
Так, суд першої інстанції зазначив, що можливість безоплатної
передачі будівель і споруд державними органами, в тому числі і
Сімферопольський міськвиконкомом, громадським організаціям
передбачена “Положенням про порядок передачі підприємств,
організацій, установ, будинків і споруд”, затвердженого
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 28.04.1980 р.
№ 285.
Відповідно до п. 9 зазначеної Постанови виконкомам міських рад
народних депутатів дозволено передавати громадським організаціям
будинки і споруди, як виняток, безоплатно, у разі неможливості
передати їх у встановленому порядку.
А пунктом 8 “Положення про порядок передачі підприємств,
організацій, установ, будинків і споруд” встановлено, що будинки
і споруди передаються за плату.
З урахуванням того, що в Розпорядженні виконкому
Сімферопольської міськради № 318р від 11.06.1991 р. немає жодної
вказівки на безоплатну або оплатну передачу оспорюваного
приміщення Кримському дитячому фонду, судова колегія дійшла
висновку про те, що суд апеляційної інстанції зробив цілком
вірний висновок про те, що згідно з вищезазначеним
Розпорядженням відбулося лише виділення Кримському дитячому
фонду частини приміщення в користування, а не перехід права
власності на це приміщення.
За таких обставин позов Кримського дитячого фонду про визнання
за ним права власності на будинок № 34-41/18/42 по вул.
К.Лібкнехта/Павленка/Р.Люксембург в м. Сімферополь не підлягає
задоволенню.
Таким чином, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.08.2003 р. підлягає залишенню без
змін, а касаційна скарга – не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Кримського дитячого фонду залишити без
задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 26.08.2003 р. залишити без змін.