ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2004 Справа N 2-1/4179.1-2003
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
за участю
представників сторін А.А.А. (директор), Б.Б.Б. (дов. від
6.08.03), В.В.В. (дов. від 15.04.03),
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги спільного підприємства "XXX" та
виконавчого комітету H-ської міської ради
на рішення від 15.04 - 15.05.2003 року
господарського суду Автономної Республіки
Крим та постанову від 13.10.2003 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-1/4179.1-2003
за позовом малого приватного підприємства "YYY"
до - спільного підприємства "XXX",
- виконавчого комітету H-ської міської
ради,
про розірвання договору та стягнення 356 011,79 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалася судами неодноразово і рішенням від 15 квітня
2003 року господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Л.Ковтун), залишеним без змін постановою від 13 жовтня 2003 року
Севастопольського апеляційного господарського суду (судді
О.Щепанська, Г.Прокопанич, Т.Фенько), позов задоволено: розірвано
укладений між сторонами договір від 11 вересня 1993 року про
спільне будівництво та присуджено до стягнення з виконавчого
комітету H-ської міської ради 178 956 грн. та з спільного
підприємства "XXX" 177 055 грн. 75 коп., здійснено розподіл
судових витрат.
Рішення та постанова мотивовані невиконанням відповідачами
договірних зобов'язань щодо забезпечення будівництва
проектно-кошторисною документацією, відведення земельної ділянки
під будівництво житлових будинків та виконання будівельних робіт.
Спільне підприємство "XXX" вважає, що суди неправильно застосували
статтю 165 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та,
всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надали належної правової оцінки обставинам
справи, а тому, на його думку, оспорювані рішення і постанова
мають бути скасовані з відмовою в позові.
Виконавчий комітет H-ської міської ради також стверджує, що судові
акти в даній справі підлягають скасуванню через не застосування
судами до спірних відносин статті 19 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
, неправильне застосування правил статті 28 Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та
порушення вимог статей 84, 85, 87 та 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Мале приватне підприємство "YYY" вважає доводи касаційних скарг
безпідставними і в їх задоволенні просить відмовити.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин
справи та їх правову оцінку, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про відповідність постановлених у справі судових
актів вимогам закону.
Господарськими судами встановлено, що 11 вересня 1993 року сторони
уклали договір про спільне будівництво, відповідно до умов якого
позивач в 1993-1994 роках перерахував спільному підприємству "XXX"
та виконавчому комітету H-ської міської ради відповідно 100 млн.
крб. та 200 млн. крб., а також 72 234 000 крб. в якості оплати
проектних робіт, хоча цей обов'язок покладався на спільне
підприємство "XXX".
Виконавчий комітет H-ської міської ради мав здійснити
землевідведення під будівництво замовнику, проте зобов'язання не
виконав, що в силу вимог статті 22 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
(в редакції яка діяла на час виникнення спірних
правовідносин) унеможливило подальше будівництво житла.
Судами також встановлено, що спільне підприємство "XXX" не
виконало передбачених договором функцій замовника.
За висновками місцевого та апеляційного господарських судів
невиконання відповідачами зобов'язань за договором від 11 вересня
1993 року свідчить про недосягнення контрагентами мети сумісної
діяльності та наявність підстав для розірвання цього договору.
Крім того, господарські суди, встановивши в діях відповідачів
склад цивільно-правового порушення, дійшли висновків про
обґрунтованість позову в частині покладання на винних осіб
відповідальності, види і обсяги якої сторони встановили в
договорі.
Дослідивши позовну давність з урахуванням встановлених сторонами
строків дії договору, господарські суди не визнали процесуальний
строк пропущеним і колегія суддів вважає такий висновок
правильним.
Доводи касаційної скарги виконавчого комітету H-ської міської ради
про неправильне застосування господарськими судами приписів статті
19 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
та статті 28 "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
не можуть бути взяті до
уваги, оскільки в даному випадку міська рада виступає не лише як
суб'єкт місцевого самоврядування чи земельних правовідносин, але й
як суб'єкт зобов'язального права і в разі його порушення має нести
передбачену договором відповідальність.
Інші доводи касаційних, з урахуванням встановлених судами двох
інстанцій фактичних обставин справи, не впливають на вирішення
даного спору по суті.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що місцевим і апеляційним господарськими судами
вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і
підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 15 квітня 2003 року господарського суду Автономної
Республіки Крим та постанову від 13 жовтня 2003 року
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №
2-1/4179.1-2003 залишити без змін, а касаційні скарги спільного
підприємства "XXX" та виконавчого комітету H-ської міської ради
без задоволення.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій